Read Біблія, Куліш Книга Суддiв 11 Bible Online

Книга Суддiв 11 - Біблія, Куліш bible

Книга Суддiв 11

¹Ґілеадець Їфтах був чоловіком хоробрим. Він був сином блудниці; від Ґілеада народився Їфтах.

²I дружина Ґілеадова народила йому синів. Коли сини дружини змужніли, то прогнали Їфтаха, сказавши йому: «Ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки».

³I втік Їфтах від братів своїх і жив у землі Тов. І зібралися до Їфтаха гультяї і виходили з ним.

⁴Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля.

⁵Як же розпочали війну аммонитяни з ізраїльтянами прийшли старійшини ґілеадські забрати Їфтаха із землі Тов

⁶і сказали Їфтаху: «Прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами».

⁷Їфтах сказав старійшинам ґілеадським: «Чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? Чому ж прийшли до мене нині, коли ви в біді?»

⁸Старійшини ґілеадські сказали Їфтаху: «Для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був начальником у нас та у всіх жителів ґілеадських».

⁹I сказав Їфтах старійшинам ґілеадським: «Якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником?»

¹⁰Старійшини ґілеадські сказали Їфтаху: «Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм!»

¹¹I пішов Їфтах зі старійшинами ґілеадськими, і народ поставив його над собою начальником та вождем, і Їфтах промовив усі слова свої перед лицем Господа в Міцпі.

¹²I послав Їфтах послів до царя аммонського сказати: «Що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй?»

¹³Цар аммонський сказав послам Їфтаха: «Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнону до Яббоку і до Йордану. Отже, поверни мені її з миром».

¹⁴І знову послав Їфтах послів до царя аммонського

¹⁵сказати йому: «Так говорить Їфтах: ”Ізраїль не забирав землі моавської та землі аммонської,

¹⁶бо Ізраїль, вийшовши з Єгипту, пішов по пустелі до Червоного моря і прийшов у Кадеш.

¹⁷Звідти послав Ізраїль послів до царя едомського сказати: «Дозволь мені пройти землею твоєю». Але цар едомський не послухав; і до царя моавського він посилав, але і той не погодився. Тому Ізраїль залишався в Кадеші.

¹⁸І пішов пустелею, й обійшов землю едомську і землю моавську, і, прийшовши до східної межі землі моавської, розташувався станом за Арноном, але не входив у межі моавські, тому що Арнон — межа Моава.

¹⁹І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, царя хешбонського, і сказав йому Ізраїль: «Дозволь нам пройти землею твоєю в свою місцевість».

²⁰Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав він весь народ свій, і розташувався станом у Ягаці, і воював з Ізраїлем.

²¹I віддав Господь Бог Ізраїлів, Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він побив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю амореїв, що жили у тій землі.

²²І одержали вони у спадщину всі землі амореїв від Арнону до Яббоку і від пустелі до Йордану.

²³Отже, Господь, Бог Ізраїлів, прогнав амореїв від лиця народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину?

²⁴Чи ти не володієш тим, що дав тобі Кемош, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь, Бог наш.

²⁵Хіба ти кращий від Балака, сина Ціппорового, царя моавського? Чи сварився він з Ізраїлем, чи воював з ним?

²⁶Ізраїль живе вже триста років у Хешбоні і в залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнону; чому ви за весь той час не віднімали їх?

²⁷Я не згрішив проти тебе, а ти робиш мені зло, воюючи зі мною. Нехай розсудить Господь, Який судить сьогодні між Ізраїлевими синами і між синами Аммоновими!”»

²⁸Але цар аммонський не послухав слів Їфтаха, з якими він посилав до нього.

²⁹І був на Їфтахові Дух Господній, і пройшов він Ґілеад та Манасію, і пройшов Міцпу ґілеадську, і з Міцпи ґілеадської пішов до аммонитян.

³⁰I дав Їфтах обітницю Господу, і сказав: «Якщо Ти віддаси аммонитян в мої руки,

³¹то після повернення мого з миром від аммонитян — хто вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу його у всепалення».

³²I прийшов Їфтах до аммонитян воювати з ними, і віддав їх Господь в руки його.

³³І побив їх дуже великою поразкою, від Ароера до Мінніта, двадцять міст, і до Авел-Кераміма, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим.

³⁴I прийшов Їфтах у Міцпу в дім свій, і ось дочка його виходить назустріч йому з тимпанами та з танцями: вона була в нього тільки одна, і не було в нього окрім неї ні сина, ні дочки.

³⁵Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: «Ох, дочко моя! Ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! Я відкрив уста мої перед Господом і не можу відректися».

³⁶Вона сказала йому: «Батьку мій! Ти відкрив уста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили уста твої, бо Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам».

³⁷І сказала батькові своєму: «Тільки зроби мені ось що: відпусти мене на два місяці, я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми».

³⁸Він сказав: «Піди». І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах.

³⁹Коли минуло два місяці, вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай в Ізраїлі:

⁴⁰щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку ґілеадця Їфтаха, чотири дні на рік.