Read Біблія, Куліш Книга Суддiв 19 Bible Online

Книга Суддiв 19 - Біблія, Куліш bible

Книга Суддiв 19

¹У ті дні, коли не було царя в Ізраїлі, жив один левит на схилі Єфремової гори. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма юдейського.

²Наложниця його посварилася з ним, і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм юдейський, і була там чотири місяці.

³Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого.

⁴Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його. І затримав його тесть, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли, і пили, і ночували там.

⁵Четвертого дня встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: «Підкріпи серце твоє шматком хліба, а потім підете».

⁶І сіли вони, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: «Залишайся ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє».

⁷Але чоловік той встав, щоб іти, а тесть ублагав його, і він знову ночував там.

⁸П’ятого дня устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: «Підкріпи серце твоє хлібом, і затримайтеся, доки схилиться день». І їли обоє вони.

⁹І встав той чоловік, щоб іти, він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: «Ось день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка, бо день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете і підете в дорогу додому».

¹⁰Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Євуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним.

¹¹Коли вони були біля Євуса, день дуже схилився до вечора. І сказав слуга пану своєму: «Зайдемо в це місто євусеїв і заночуємо в ньому».

¹²Пан відповів йому: «Ні, не підемо в місто чужинців, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Ґів’и».

¹³І сказав слузі своєму: «Дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Ґів’ї або в Рамі».

¹⁴І пішли далі, і зайшло сонце біля Ґів’и Веніамінової.

¹⁵І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Ґів’ї. І прийшов він і сів на вулиці в місті, але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі.

¹⁶І ось іде один старий чоловік зі своєї роботи з поля ввечері. Він був родом з гори Єфремової і жив у Ґів’ї, а жителі місця цього були синами Веніаміновими.

¹⁷Піднявши очі свої, він побачив перехожого на міській вулиці. І сказав старий чоловік: «Куди ти йдеш і звідки прийшов?»

¹⁸Він сказав йому: «Ми йдемо з Вифлеєма юдейського на гору Єфремову, бо я звідти родом. Я ходив у Вифлеєм юдейський, а тепер іду до дому Господа, і ніхто не запрошує мене в дім.

¹⁹У нас є і солома, і корм для ослів наших, також хліб, і вино для мене, і для раби твоєї, і для цього слуги є в рабів твоїх; ні в чому немає нестатку».

²⁰Старий чоловік сказав йому: «Мир тобі, весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці».

²¹І ввів їх у дім свій, і дав корму ослам їхнім, і ті люди обмили ноги свої, і їли, і пили.

²²Тоді як вони розвеселили серця свої, ось жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому чоловікові, господареві дому: «Виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його».

²³Господар дому вийшов до них і сказав їм: «Ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у мій дім, не робіть цього безумства.

²⁴Ось у мене дочка, дівчина, і в нього наложниця,— я виведу їх, візьміть їх і робіть з ними, що вам до вподоби, а з цим чоловіком не робіть цього безумства».

²⁵Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі.

²⁶І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому того чоловіка, у якого був пан її, і лежала до світанку.

²⁷Пан її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось жінка, наложниця його, лежить біля дверей дому, і руки її на порозі.

²⁸Він сказав їй: «Вставай, підемо». Але відповіді не було, тому що вона померла. Він поклав її на осла, встав і пішов до свого дому.

²⁹Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її по кістках на дванадцять частин і послав до всіх колін Ізраїлевих.

³⁰Кожен, хто бачив це, говорив: «Не бувало і не бачено такого від дня виходу синів Ізраїлевих із землі єгипетської аж до цього дня. Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть, що чинити».