Read Біблія, Куліш Книга Суддiв 20 Bible Online

Книга Суддiв 20 - Біблія, Куліш bible

Книга Суддiв 20

¹І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як один чоловік, від Дана до Беер-Шеви і землі ґілеадської перед Господом у Міцпу.

²І зібралися начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого,— чотириста тисяч піших, озброєних мечами.

³І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Міцпу. І сказали сини Ізраїлеві: «Скажіть, як сталося це зло?»

⁴Левит, чоловік тієї вбитої жінки, відповів і сказав: «Я з наложницею моєю прийшов переночувати в Ґів’у Веніамінову.

⁵І повстали на мене жителі Ґів’и й через мене оточили вночі дім. Мене мали намір убити, а наложницю мою збезчестили, і вона померла.

⁶Я взяв наложницю мою, розрізав її і послав в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня та гидоту в Ізраїлі.

⁷Ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут».

⁸І встав весь народ, як один чоловік, і сказав: «Ніхто не піде в намет свій і ніхто не повернеться в дім свій.

⁹І ось що ми зробимо нині з Ґів’ою: підемо проти неї за жеребом.

¹⁰І візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли поживи для народу, який піде проти Ґів’и Веніамінової, щоб покарати її за гидоту, яку вона зробила в Ізраїлі».

¹¹І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як один чоловік.

¹²І послали коліна Ізраїлеві до всього коліна Веніамінового сказати: «Що це за зло, що сталось у вас?

¹³Видайте тих розпусних людей, що у Ґів’ї; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля». Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих.

¹⁴І зібралися сини Веніамінові з інших міст у Ґів’у, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих.

¹⁵І були перелічені у той день сини Веніамінові, ті, що зібралися з міст,— двадцять шість тисяч чоловік, озброєних мечами; крім того, з жителів Ґів’и нараховано сімсот добірних.

¹⁶З усього народу цього було сімсот добірних чоловік, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо.

¹⁷Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, озброєних мечами; усі вони були здатні до війни.

¹⁸І встали сини Ізраїлеві, і пішли в Бет-Ел, і запитали Бога, і сказали: «Хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна?» І сказав Господь: «Юда піде попереду».

¹⁹І встали сини Ізраїлеві рано-вранці, і розташувалися станом біля Ґів’и.

²⁰І виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Ґів’и.

²¹І вийшли сини Веніамінові з Ґів’и, і вигубили в той день на землі двадцять дві тисячі ізраїльтян.

²²Але народ ізраїльський зібрався з силами, і знову став у бойовий порядок на тім місці, де стояв минулого дня.

²³І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: «Чи вступати нам ще у війну з синами Веніаміна, брата нашого?» Господь сказав: «Ідіть проти нього».

²⁴І прийшли сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день.

²⁵Веніамін вийшов проти них з Ґів’и на другий день, і ще вигубив на землі вісімнадцять тисяч синів Ізраїлевих, озброєних мечами.

²⁶Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли, і прийшли в Бет-Ел, і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення та мирні жертви перед Господом.

²⁷І запитували сини Ізраїлеві Господа (в той час ковчег завіту Божого знаходився там,

²⁸і Пінхас, син Елеазара, сина Ааронового, стояв перед ним): «Чи виходити нам ще на війну із синами Веніаміна, брата нашого, чи ні?» Господь сказав: «Ідіть, бо Я завтра віддам його в руки ваші».

²⁹І поставив Ізраїль засідку навколо Ґів’и.

³⁰І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день, і стали в бойовий порядок перед Ґів’ою, як і раніше.

³¹Сини Веніамінові виступили проти народу, і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Бет-Елу, а друга до Ґів’и полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян.

³²І сказали сини Веніамінові: «Вони падають перед нами, як і раніше». А сини Ізраїлеві сказали: «Побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги».

³³І всі ізраїльтяни встали зі свого місця, і вишикувалися у Баал-Тамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Ґів’и.

³⁴І прийшли до Ґів’и десять тисяч добірних чоловіків з усього Ізраїля, і почався жорстокий бій. Але сини Веніаміна не знали, що надходить їхня загибель.

³⁵І поразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і вигубили в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловіків, озброєних мечами.

³⁶Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни відступили перед синами Веніаміна, бо надіялися на засідку, яку вони поставили біля Ґів’и.

³⁷А засідка поспішила, і напала на Ґів’у, і захопила, і побила все місто мечем.

³⁸Ізраїльтяни мали із засідкою умовний знак до нападу — дим, що піднімається з міста.

³⁹Коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати, і вбив ізраїльтян близько тридцяти чоловіків і говорив: «Знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою»,

⁴⁰тоді дим стовпом почав підніматися з міста. Веніамін озирнувся назад,— і ось дим від усього міста піднімається до неба.

⁴¹Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель.

⁴²І побігли вони від ізраїльтян дорогою до пустелі, але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там.

⁴³Вони оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали аж до східного боку Ґів’и.

⁴⁴І полягло з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей хоробрих.

⁴⁵Ті, що залишилися, повернулися і побігли до пустелі, до скелі Ріммон, а ізраїльтяни вбили на дорогах ще п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Ґід’ому і вбили з них ще дві тисячі чоловік.

⁴⁶А всіх синів Веніамінових, які полягли в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, озброєних мечами, і всі вони були людьми хоробрими.

⁴⁷І повернулися ті, що залишилися, і втекли в пустелю, до скелі Ріммон, шістсот чоловік, і залишалися у скелі Ріммон чотири місяці.

⁴⁸А ізраїльтяни знову пішли до синів Веніамінових і повбивали їх мечем, і людей у місті, і худобу, і все, що тільки зустрічалося, а міста, що траплялися по дорозі, спалили вогнем.