Read Біблія, Куліш Рут 1 Bible Online

Рут 1 - Біблія, Куліш bible

Рут 1

¹У ті дні, коли управляли судді, настав голод на землі. Один чоловік з Вифлеєма юдейського пішов зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на моавських полях.

²Ім’я того чоловіка — Елімелех, ім’я його дружини — Ноомі, а імена двох їхніх синів — Махлон і Кілйон, єфратяни з Вифлеєма юдейського. І прийшли вони на моавські поля, і залишилися там.

³І помер Елімелех, чоловік Ноомі, і залишилася вона з двома своїми синами.

⁴Вони взяли собі жінок з моавитянок, ім’я однієї Орпа, а ім’я другої Рут, і жили там близько десяти років.

⁵Але потім і обидва сини її, Махлон та Кілйон, померли, і залишилася та жінка без обох своїх синів і чоловіка свого.

⁶І встала вона з невістками своїми, і пішла назад з моавських полів, бо почула на моавських полях, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліба.

⁷І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки з нею. Коли вони йшли дорогою, щоб повернутися в землю юдейську,

⁸Ноомі сказала двом невісткам своїм: «Ідіть, поверніться кожна в дім своєї матері. Нехай вчинить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною!

⁹Нехай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кожна в домі свого чоловіка!» І поцілувала їх. Але вони підняли голос, і плакали,

¹⁰і сказали: «Ні, ми підемо з тобою до народу твого».

¹¹Ноомі ж сказала: «Повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба є ще в моїй утробі сини, які будуть вам за чоловіків?

¹²Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: ”Є ще в мене надія”, і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів,—

¹³чи зачекаєте на них, поки вони виростуть? Хіба чекатимете на них, щоб не вийти заміж? Ні, дочки мої, мені дуже гірко за вас, бо рука Господня проти мене».

¹⁴Вони підняли голос і знову стали плакати. І Орпа поцілувала свекруху свою на прощання, а Рут залишилася з нею.

¹⁵Ноомі сказала до Рут: «Ось твоя невістка повернулася до народу свого і до богів своїх. Повернись і ти слідом за невісткою твоєю».

¹⁶Але Рут сказала: «Не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити. Народ твій буде моїм народом, і Бог твій — моїм Богом.

¹⁷І де ти помреш, там і я помру, і похована буду. Нехай так і так зробить мені Господь, і ще більше зробить; тільки смерть розлучить мене з тобою».

¹⁸Ноомі побачила, що вона твердо вирішила йти з нею і перестала вмовляти її.

¹⁹І йшли обидві вони, доки не прийшли у Вифлеєм. Коли прийшли вони у Вифлеєм, все місто схвилювалося через них, і говорили: «Це Ноомі?»

²⁰Вона сказала їм: «Не називайте мене Ноомі, а називайте мене Марою, тому що Вседержитель послав мені велике горе.

²¹Я вийшла звідси в достатку, а повернув мене Господь з порожніми руками. Навіщо називати мене Ноомі, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя?»

²²І повернулася Ноомі, і з нею невістка її Рут, моавитянка, яка прийшла з моавських полів, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю.