Read Біблія, Куліш 1-а Самуїлова 17 Bible Online

1-а Самуїлова 17 - Біблія, Куліш bible

1-а Самуїлова 17

¹Филистимляни зібрали війська свої для війни і зібралися в Сохо, що в Юдеї, і розташувалися станом між Сохо і Азекою в Ефес-Даммімі.

²А Саул та ізраїльтяни зібралися і розташувалися станом у долині Елі і приготувалися до війни проти филистимлян.

³І стали филистимляни на горі з одного боку, ізраїльтяни — на горі з іншого боку, а між ними була долина.

⁴І виступив зі стану филистимського єдиноборець, на ім’я Голіаф, з Ґату; на зріст він — шести ліктів і п’яді.

⁵Мідний шолом був на голові його, і одягнений він був у панцир з луски, а вага його панцира — п’ять тисяч шекелів міді.

⁶Мідні наколінники на ногах його, і мідний щит за плечима його.

⁷І держак його списа, як ткацький вал, а сам спис його важив шістсот шекелів заліза, і перед ним ішов зброєносець.

⁸І став він і кричав до війська ізраїльського, говорячи їм: «Навіщо вийшли ви воювати? Чи не филистимлянин я, а ви раби Саулові? Виберіть у себе чоловіка, і нехай зійде до мене.

⁹Якщо він зможе воювати зі мною і вб’є мене, то ми будемо вашими рабами; якщо ж я здолаю його і вб’ю його, то ви будете нашими рабами і будете служити нам».

¹⁰І сказав филистимлянин: «Сьогодні я зневажу військо ізраїльське. Дайте мені чоловіка, і ми будемо битися удвох».

¹¹І почув Саул і весь Ізраїль ці слова филистимлянина, і дуже злякалися, і жахнулися.

¹²Давид же був сином ефратянина з Вифлеєма Юдиного, на ім’я Єссей, у нього було вісім синів. Цей чоловік у дні Саула досягнув старості і був старшим між мужами.

¹³Три старших сина Єссея пішли з Саулом на війну. Імена трьох синів його, які пішли на війну: старший — Еліав, другий за ним — Авінадав і третій — Шім’а.

¹⁴А Давид був менший. Троє старших пішли з Саулом,

¹⁵а Давид повернувся від Саула, щоб пасти овець батька свого у Вифлеємі.

¹⁶І виходив той филистимлянин вранці та ввечері і виступав сорок днів.

¹⁷І сказав Єссей Давиду, синові своєму: «Візьми для братів своїх ефу сушених зерен і десять цих хлібів і віднеси скоріше в стан до твоїх братів.

¹⁸А ці десять кусків сиру віднеси тисячнику і дізнайся про здоров’я братів і довідайся про потреби їхні».

¹⁹Саул, вони і всі ізраїльтяни знаходилися в долині Елі і готувалися до битви з филистимлянами.

²⁰І встав Давид рано-вранці, і доручив овець сторожу, і, взявши ношу, пішов, як наказав йому Єссей, і прийшов до стану, коли військо було виведене у стрій і з криком готувалося до битви.

²¹І розташували ізраїльтяни та филистимляни стрій навпроти строю.

²²Давид залишив свою ношу обозному сторожеві і побіг у ряди і, прийшовши, запитав братів своїх про здоров’я.

²³І коли він розмовляв з ними, єдиноборець, на ім’я Голіаф, филистимлянин з Ґата, виступив з рядів филистимських і говорив ті слова, і почув їх Давид.

²⁴І всі ізраїльтяни, побачивши цього чоловіка, тікали від нього і дуже боялися.

²⁵І говорили ізраїльтяни: «Бачите цього чоловіка, що виступає? Він виступає, щоб ганьбити Ізраїля. Того хто вб’є його, цар обдарує великим багатством, і дочку свою видасть за нього, і дім батька його зробить вільним в Ізраїлі».

²⁶І сказав Давид людям, що стояли з ним: «Що зроблять тому, хто уб’є цього филистимлянина і зніме ганьбу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филистимлянин, що так ганьбить військо Бога живого?»

²⁷І сказав йому народ ті самі слова, говорячи: «Ось що зроблено буде чоловікові, який уб’є його».

²⁸І почув Еліав, старший брат Давида, як він говорив з людьми, і розсердився Еліав на Давида і сказав: «Навіщо ти сюди прийшов і на кого залишив тих небагатьох овець у пустелі? Я знаю зарозумілість твою і зле серце твоє, ти прийшов подивитися на битву».

²⁹І сказав Давид: «Що ж я зробив? Чи не слова це?»

³⁰І відвернувся від нього до іншого і говорив ті самі слова, і відповідав йому народ як і раніше.

³¹І почули слова, які говорив Давид, і переказали Саулові, і той покликав його.

³²І сказав Давид Саулу: «Нехай ніхто не падає духом через нього. Раб твій піде і буде битися з цим филистимлянином».

³³І сказав Саул Давидові: «Ти не можеш йти проти цього филистимлянина, щоб битися з ним, тому що ти ще юнак, а він воїн від юності своєї».

³⁴І сказав Давид Саулові: «Раб твій пас овець у батька свого, і коли, бувало, приходив лев або ведмідь і хапав вівцю з отари,

³⁵то я гнався за ним і нападав на нього і виривав з пащі його. А якщо він кидався на мене, то я брав його за гриву, бив і вбивав його.

³⁶Лева та ведмедя вбивав раб твій, і з цим филистимлянином необрізаним буде те саме, що з ними, тому що він зневажає військо Бога живого».

³⁷І сказав Давид: «Господь, Який рятував мене від лева та ведмедя, врятує мене і від руки цього филистимлянина». І сказав Саул Давиду: «Йди, і нехай Господь буде з тобою».

³⁸І одягнув Саул Давида у свій одяг, і поклав на голову його мідний шолом, і одягнув на нього панцир.

³⁹І підперезався Давид мечем його поверх одягу і почав ходити, тому що не звик до цього. Потім сказав Давид Саулові: «Я не можу ходити в ньому, я не звик». І зняв Давид усе це із себе.

⁴⁰І взяв посох свій у руку свою, і вибрав собі п’ять гладеньких каменів зі струмка, і поклав їх у пастушу сумку, що була з ним, і з сумкою та пращею в руці своїй виступив проти филистимлянина.

⁴¹Вийшов і филистимлянин, наближаючись до Давида, а зброєносець ішов попереду нього.

⁴²І глянув филистимлянин і, побачивши Давида, з презирством подивився на нього, тому що він був молодий, білявий і вродливий лицем.

⁴³І сказав филистимлянин Давиду: «Хіба я собака, що ти йдеш на мене з палицею?» І прокляв филистимлянин Давида своїми богами.

⁴⁴І сказав филистимлянин Давиду: «Підійди до мене, і я віддам тіло твоє птахам небесним і звірам польовим».

⁴⁵А Давид відповів филистимлянину: «Ти йдеш проти мене з мечем, списом і щитом, а я йду проти тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив.

⁴⁶Нині віддасть тебе Господь в руку мою, і я вб’ю тебе, і зніму з тебе голову твою, і віддам трупи війська филистимського птахам небесним і звірам земним, і дізнається вся земля, що є Бог в Ізраїлі.

⁴⁷І дізнається вся ця громада, що не мечем та списом спасає Господь, бо це війна Господня, і Він віддасть вас в руки наші».

⁴⁸Коли филистимлянин піднявся і став підходити та наближатися до Давида, він поспішно побіг до строю назустріч филистимлянину.

⁴⁹І опустив Давид руку свою в сумку, і взяв звідти камінь, і кинув із пращі і уразив филистимлянина в чоло, так що камінь встромився в чоло його, і він упав лицем на землю.

⁵⁰Так здолав Давид филистимлянина пращею і каменем, уразив филистимлянина і вбив його, а меча не було в руках Давида.

⁵¹Тоді Давид підбіг, наступив на филистимлянина, узяв меч його, вийняв його з піхов, ударив його і відтяв ним голову його. А филистимляни побачили, що силач їхній помер і стали втікати.

⁵²І піднялися мужі Ізраїля та Юди, і вигукнули, і гнали филистимлян до входу в долину і до воріт Екрона. І падали уражені филистимляни по дорозі Шаараїмській до Ґата, і до Екрона.

⁵³І повернулися сини Ізраїлеві з погоні за филистимлянами і розграбували їхній стан.

⁵⁴І взяв Давид голову филистимлянина і відніс її в Єрусалим, а зброю його поклав у наметі своєму.

⁵⁵Коли Саул побачив Давида, який виходив проти филистимлянина, то сказав Авнерові, начальнику війська: «Авнере, чий син цей юнак?» Авнер сказав: «Нехай живе душа твоя, царю, я не знаю».

⁵⁶І сказав цар: «Запитай, чий син цей юнак?»

⁵⁷Коли ж Давид повертався після поразки филистимлянина, то Авнер узяв його і привів до Саула, і голова филистимлянина була в руці його.

⁵⁸І запитав його Саул: «Чий ти син, юначе?» І відповів Давид: «Син раба твого Єссея з Вифлеєма».