Read Біблія, Куліш 1-а Самуїлова 20 Bible Online

1-а Самуїлова 20 - Біблія, Куліш bible

1-а Самуїлова 20

¹Давид утік з Найота біля Рами і прийшов, і сказав Йонатанові: «Що я зробив, у чому моя неправда, чим я згрішив перед батьком твоїм, що він шукає душі моєї?»

²І сказав йому Йонатан: «Ні, ти не помреш! Мій батько не робить ні великої, ні малої справи, не відкривши мені. Для чого ж батькові моєму ховати від мене цю справу? Цього не буде».

³Давид клявся і говорив: «Батько твій добре знає, що я знайшов милість в очах твоїх, і тому говорить сам у собі: ”Нехай не знає про те Йонатан, щоб не засмутився”. Але живий Господь і жива душа твоя! Один тільки крок між мною та смертю».

⁴І сказав Йонатан Давидові: «Чого бажає душа твоя, я зроблю для тебе».

⁵І сказав Давид Йонатанові: «Завтра новомісяччя, і я повинен сидіти з царем за столом, але відпусти мене, і я сховаюся в полі до вечора третього дня.

⁶Якщо батько твій запитає про мене, ти скажи: ”Давид відпросився в мене сходити у своє місто Вифлеєм, тому що там річна жертва у всієї родини його”.

⁷Якщо на це він скаже: ”Добре”, то мир рабові твоєму; а якщо він розгнівається, то знай, що він задумав зробити зло.

⁸Ти ж зроби милість рабові твоєму, тому що ти прийняв раба твого в завіт Господній з тобою. Якщо є яка провина на мені, то умертви ти мене, навіщо тобі вести мене до батька твого?»

⁹І сказав Йонатан: «Не буде цього з тобою, тому що коли я справді довідаюся, що батько мій вирішив зробити тобі зло, то невже не сповіщу тебе про це?»

¹⁰І сказав Давид Йонатану: «Хто сповістить мене, якщо батько твій відповість тобі суворо?»

¹¹І сказав Йонатан Давидові: «Ходи, вийдемо в поле». І вийшли обидва в поле.

¹²І сказав Йонатан Давидові: «Живий Господь, Бог Ізраїлів! Завтра близько цього часу або післязавтра, я довідаюся в батька мого. Якщо він прихильний до Давида, і я тоді ж не пошлю до тебе і не відкрию цього тобі,

¹³нехай те і те зробить Господь з Йонатаном і ще більше зробить. Якщо ж батько мій задумає зробити тобі зло, то сповіщу тебе, і відпущу тебе, і тоді йди з миром, і нехай Господь буде з тобою, як був з батьком моїм!

¹⁴Але і ти, якщо я буду ще живий, зроби мені милість Господню.

¹⁵А якщо я помру, то не відніми милості твоєї від дому мого навіки, навіть і тоді, коли Господь знищить з лиця землі усіх ворогів Давида».

¹⁶Так Йонатан уклав завіт з домом Давида і сказав: «Нехай помститься Господь ворогам Давида!»

¹⁷І знову Йонатан клявся Давиду своєю любов’ю до нього, тому що любив його, як свою душу.

¹⁸І сказав йому Йонатан: «Завтра новомісяччя, і про тебе запитають, тому що місце твоє буде не зайняте.

¹⁹Тому на третій день спустись і поспіши на те місце, де ти колись ховався, і сядь біля каменя Азел.

²⁰А я в той бік пущу три стріли, ніби стріляючи в ціль.

²¹Потім пошлю слугу, говорячи: ”Піди, знайди стріли”. І якщо я скажу слузі: ”Ось стріли позаду тебе, візьми їх”, то прийди до мене, тому що мир тобі, і, живий Господь, нічого тобі не буде.

²²Якщо ж так скажу слузі: ”Ось стріли перед тобою”, то ти йди, бо Господь відсилає тебе.

²³Щодо розмови, що була між нами, то нехай Господь буде свідком між мною і тобою назавжди».

²⁴І сховався Давид в полі. І настало новомісяччя, і сів цар обідати.

²⁵Цар сів на своєму місці, за звичаєм, на сидінні біля стіни. Йонатан встав, і Авнер сів поруч із Саулом, а місце Давида залишилося вільним.

²⁶І не сказав Саул у той день нічого, тому що подумав, що це випадковість, що Давид нечистий, бо не очистився.

²⁷Настав і другий день новомісяччя, а місце Давида залишалося вільним. Тоді сказав Саул синові своєму Йонатану: «Чому син Єссея не прийшов на обід ні вчора, ні сьогодні?»

²⁸І відповів Йонатан Саулові: «Давид відпросився в мене у Вифлеєм.

²⁹Він сказав: ”Відпусти мене, тому що в нас у місті родинна жертва, і мій брат запросив мене; отже, якщо я знайшов милість в очах твоїх, піду я і побачуся зі своїми братами”. Тому і не прийшов він на обід царя».

³⁰Тоді сильно розгнівався Саул на Йонатана і сказав йому: «Сину негідний і непокірливий! Хіба я не знаю, що ти подружився із сином Єссеєвим на сором собі і на сором матері своїй?

³¹Бо в усі дні, доки син Єссеїв буде жити на землі, не устоїш ні ти, ні царство твоє. Тепер же пошли і приведи його до мене, тому що він приречений на смерть».

³²І відповів Йонатан Саулові, батькові своєму, і сказав йому: «За що вбивати його? Що він зробив?»

³³Тоді Саул кинув спис у нього, щоб уразити його. І Йонатан зрозумів, що батько його вирішив убити Давида.

³⁴І встав Йонатан від столу у великому гніві і не обідав на другий день новомісяччя, тому що був засмучений за Давида і тому що зневажив його батько його.

³⁵На другий день вранці вийшов Йонатан у поле, в час, який призначив Давидові, і малий слуга з ним.

³⁶І сказав він слузі: «Біжи, шукай стріли, які я пускаю». Слуга побіг, а він пускав стріли так, що вони летіли далі від нього.

³⁷І побіг слуга туди, куди Йонатан пускав стріли, і закричав Йонатан услід слузі і сказав: «Дивися, стріла перед тобою».

³⁸І знову кричав Йонатан вслід слузі: «Скоріше біжи, не зупиняйся». І зібрав слуга Йонатана стріли і прийшов до свого пана.

³⁹Слуга ж не знав нічого, тільки Йонатан та Давид знали, у чому справа.

⁴⁰І віддав Йонатан свою зброю слузі, який був при ньому, і сказав йому: «Йди, віднеси в місто».

⁴¹Слуга пішов, а Давид піднявся з південного боку, впав лицем своїм на землю і тричі поклонився; і поцілували вони один одного, і плакали обоє разом, але Давид плакав сильніше.

⁴²І сказав Йонатан Давидові: «Йди з миром; а в чому клялися ми обоє Ім’ям Господа, говорячи: ”Господь нехай буде свідком між мною і між тобою, і між потомством моїм і потомством твоїм”, те нехай буде навіки».

⁴³І встав Давид і пішов, а Йонатан повернувся в місто.