Read Біблія, Куліш 1-а Самуїлова 25 Bible Online

1-а Самуїлова 25 - Біблія, Куліш bible

1-а Самуїлова 25

¹І помер Самуїл, і зібралися всі ізраїльтяни, і оплакували його, і поховали його в домі його, у Рамі. Давид встав і пішов у пустелю Паран.

²Був чоловік у Маоні, а маєток його на Кармелі, чоловік дуже багатий; у нього було три тисячі овець і тисяча кіз; і був він на Кармелі, коли стригли овець його.

³Ім’я чоловіка того — Навал, а ім’я дружини його — Авігея. Ця жінка була дуже розумна та вродлива, а він — чоловік жорстокий та злий. Він був з роду Калева.

⁴І почув Давид у пустелі, що Навал стриже овець своїх.

⁵І послав Давид десять юнаків, і сказав Давид юнакам: «Підніміться на Кармел, підіть до Навала і вітайте його від мого імені,

⁶і скажіть так: ”Мир тобі, мир дому твоєму, мир усьому твоєму.

⁷Нині я почув, що в тебе стрижуть овець. Ось пастухи твої були з нами, і ми не кривдили їх, і нічого не пропало в них за весь час їхнього перебування на Кармелі.

⁸Запитай слуг твоїх, і вони скажуть тобі. Тож нехай юнаки знайдуть милість в очах твоїх, бо ми прийшли в добрий день. Дай же рабам твоїм і сину твоєму Давиду, що знайде рука твоя”».

⁹І пішли люди Давидові, і сказали Навалу всі ці слова від імені Давида, і замовкли.

¹⁰І відповів Навал слугам Давидовим, і сказав: «Хто такий Давид, і хто такий син Єссеїв? Нині стало багато рабів, що тікають від панів своїх.

¹¹Невже мені взяти хліб мій і воду мою, і м’ясо, приготоване мною для тих, хто стриже овець моїх, і віддати людям, про яких не знаю, звідки вони?»

¹²І пішли назад люди Давида своїм шляхом, і повернулися, і прийшли, і переказали йому всі ці слова.

¹³Тоді Давид сказав людям своїм: «Підпережіться кожен мечем своїм». І всі підперезалися мечами своїми, і Давид підперезався своїм мечем, і пішли за Давидом близько чотирьохсот чоловік, а двісті залишилися при обозі.

¹⁴Авігею, дружину Навала, сповістив один зі слуг, сказавши: «Ось Давид послав з пустелі послів вітати нашого пана, але він обійшовся з ними грубо.

¹⁵А ці люди дуже добрі до нас, не кривдили нас, і нічого не пропало в нас за весь час, коли ми ходили з ними, будучи у полі.

¹⁶Вони були охороною для нас вдень і вночі весь час, коли ми пасли отари поблизу них.

¹⁷Отже, подумай і подивися, що робити, бо неминуче загрожує лихо панові нашому і всьому дому його, а він — чоловік злий, не можна говорити з ним».

¹⁸Тоді Авігея поспішно взяла двісті хлібів, і два бурдюки з вином, і п’ять овець приготовлених, і п’ять мір сушених зерен, і сто зв’язок родзинок, і двісті зв’язок смокв, і нав’ючила на ослів,

¹⁹і сказала слугам своїм: «Ідіть переді мною, а я піду за вами». Чоловікові ж своєму, Навалу, нічого не сказала.

²⁰Коли ж вона, сидячи на ослі, спускалася по схилу гори, назустріч їй вийшов Давид і люди його, і вона зустрілася з ними.

²¹І сказав Давид: «Дарма я охороняв у пустелі все майно цього чоловіка, і нічого не пропало з того, що належало йому. Він відплатив мені злом за добро.

²²Нехай те і те зробить Бог з ворогами Давида, і ще більше зробить, якщо до світанку з усього, що належить Навалові, я залишу того, хто мочиться до стіни».

²³Коли Авігея побачила Давида, то поспішила зійти з осла і впала перед Давидом на лице своє і поклонилася до землі,

²⁴і впала до ніг його і сказала: «На мені гріх, пане мій. Дозволь рабі твоїй говорити у вуха твої і послухай слів раби твоєї.

²⁵Нехай пан мій не звертає уваги на цього злого чоловіка, на Навала, тому що яке ім’я його, такий і він. Навал — ім’я його, і безумство його з ним. А я, раба твоя, не бачила слуг пана мого, яких ти посилав.

²⁶І нині, пане мій, живий Господь і жива душа твоя, Господь стримав тебе, щоб йти на пролиття крові й утримає руку твою від помсти. І нині нехай будуть, як Навал, вороги твої і зловмисники проти пана мого.

²⁷Ось ці дари, що принесла раба твоя панові моєму, щоб дати їх юнакам, які служать панові моєму.

²⁸Прости провину раби твоєї; Господь неодмінно влаштує панові моєму міцний дім, бо пан мій веде війни Господні, і зло не прийде до тебе в усі дні життя твого.

²⁹Якщо повстане людина переслідувати тебе і шукати душі твоєї, то душа пана мого буде зав’язана у вузлі життя в Господа, Бога твого, а душу ворогів твоїх кине Він, немов пращею.

³⁰І коли зробить Господь панові моєму все, що говорив про тебе доброго, і поставить тебе вождем над Ізраїлем,

³¹то не буде це для серця пана мого засмученням і занепокоєнням, що не пролив крові дарма і зберіг себе від помсти. І Господь зробить добро панові моєму, і згадаєш рабу твою».

³²І сказав Давид Авігеї: «Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, Який послав тебе нині назустріч мені,

³³і благословенний розум твій, і благословенна ти за те, що стримала мене сьогодні, щоб я не пішов на пролиття крові й не помстився за себе.

³⁴Але,— живий Господь, Бог Ізраїлів, Який утримав мене від вчинення зла тобі,— якби ти не поспішила і не прийшла назустріч мені, то до світанку я не залишив би Навалу того, хто мочиться до стіни».

³⁵І прийняв Давид з рук її те, що вона принесла йому, і сказав їй: «Іди з миром у дім твій. Ось я послухався голосу твого і вшанував лице твоє».

³⁶І прийшла Авігея до Навала, і ось у нього бенкет у домі його, як бенкет царський, і серце Навала було веселе; він же був дуже п’яний; і не сказала йому ні слова, ні великого, ні малого, до ранку.

³⁷Вранці ж, коли Навал витверезився, дружина його розповіла йому про це, і завмерло в ньому серце його, і став він, як камінь.

³⁸Днів через десять уразив Господь Навала, і він помер.

³⁹І почув Давид, що Навал помер, і сказав: «Благословенний Господь, що відплатив за посоромлення, завдане мені від Навала, і раба Свого стримав від зла; Господь повернув злобу Навала на його ж голову». І послав Давид сказати Авігеї, що він бере її собі за дружину.

⁴⁰І прийшли Давидові слуги до Авігеї на Кармел і сказали їй так: «Давид послав нас до тебе, щоб узяти тебе йому за дружину».

⁴¹Вона встала і вклонилася лицем до землі і сказала: «Ось раба твоя готова бути служницею, щоб омивати ноги слуг мого пана».

⁴²І зібралася Авігея поспішно і сіла на осла, і п’ять служниць супроводжували її. І пішла вона за послами Давида, і стала його дружиною.

⁴³І Ахіноам з Ізреелу взяв Давид, і обидві вони були його дружинами.

⁴⁴Саул же віддав дочку свою Мелхолу, дружину Давидову, Палтіелові, синові Лаїша, що з Ґалліму.