Read Ukrainian Contemporary Version 2023 БУТТЯ 31 Bible Online

БУТТЯ 31 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

БУТТЯ 31

¹Якось Яків почув розмову Лаванових синів, які говорили: Яків забрав усе, що належало нашому батькові, й з того, що належало нашому батькові, він настільки розбагатів.

²І зауважив Яків, що Лаванове обличчя стосовно нього стало не таким, як було учора чи три дні тому.

³ Тоді ГОСПОДЬ сказав Якову: Повертайся в край своїх батьків і до свого роду, — Я буду з тобою.

⁴Тож послав Яків і покликав Лію та Рахиль на рівнину, де були його отари,

⁵і сказав їм: Я бачу з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як був учора чи три дні тому. Та Бог мого батька був зі мною.

⁶Ви знаєте, що я з усіх своїх сил працював на вашого батька.

⁷А батько ваш ошукував мене й міняв мою платню десять разів, але Бог не дозволив йому заподіяти мені зло.

⁸Коли він скаже: Крапчасті будуть твоєю платнею, то народжуються всі вівці крапчастими; якщо скаже: Смугасті будуть твоєю платнею, — то всі вівці народжуються смугастими.

⁹Таким чином Бог забрав усю худобу від вашого батька й дав мені.

¹⁰Одного разу, коли в отарі парувалися, то я підняв свої очі й побачив уві сні, як козли рябі, смугасті та крапчасті стрибали на кіз.

¹¹І звернувся до мене тоді Божий ангел уві сні: Якове! Я відповів: Ось я!

¹²А він сказав: Підведи свій погляд та подивися: усі козли, що скачуть на кіз, рябі, смугасті та крапчасті. Бо Я бачу усе, що тобі чинить Лаван.

¹³Я — Бог Бетеля, де ти поставив і помазав стовпа й дав Мені обітницю в молитві. Отже, тепер вставай і виходь з цього краю і повертайся в землю свого народження.

¹⁴У відповідь Рахиль і Лія сказали йому: Хіба ми ще маємо частку або якусь спадщину в нашому батьківському домі?

¹⁵Чи не за чужинок він почав нас вважати? Адже він продав нас і з’їв, мов страву, наші гроші.

¹⁶Тож усе багатство, яке Бог відібрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям. Тому роби тепер так, як сказав тобі Бог.

¹⁷Піднявшись, Яків посадив своїх дітей та своїх дружин на верблюдів,

¹⁸зібрав усю свою худобу і все своє майно, яке придбав, свою власну худобу, яку він набув у Падан-Арамі, — усе, що належало йому, — щоб вирушити в ханаанську землю до свого батька Ісаака.

¹⁹Якось, коли Лаван відійшов стригти своїх овець, Рахиль вкрала домашніх божків свого батька.

²⁰Яків же потайки від Лавана-арамійця, не повідомивши йому, що відходить назавжди,

²¹утік з усім, що було в нього; він зібрався, перейшов ріку і попрямував до гори Гілеад.

²²Лише на третій день Лаванові повідомили, що Яків утік.

²³Узявши з собою своїх братів, він переслідував Якова сім днів і наздогнав його на горі Гілеад.

²⁴Але вночі Бог прийшов до Лавана-арамійця уві сні і сказав йому: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.

²⁵Отже, наздогнав Лаван Якова. Яків поставив свій намет на горі. Лаван також зі своїми братами розташувався на горі Гілеад.

²⁶Лаван промовив до Якова: Чому ти так учинив? Чому ти обманув мене і забрав моїх дочок, мов полонених мечем?

²⁷Чому ти втік таємно, обманувши мене? Я відпровадив би тебе з радістю і співом, тимпанами й гуслами.

²⁸Ти навіть не дав мені можливості поцілувати моїх онуків і дочок. Як же нерозумно ти учинив!

²⁹У моїх руках сила, і я міг би накоїти вам лиха, та Бог вашого батька вчора вночі сказав мені: Дивись, не говори Якову ні доброго, ні поганого.

³⁰Тож тепер іди, оскільки палко захотів повернутися до дому свого батька. Але чому ти викрав моїх божків?

³¹У відповідь Яків сказав Лаванові: Бо я боявся, щоби ти не відібрав у мене своїх дочок.

³²Подивись у присутності наших родичів, що є твого в мене, і забирай собі. У кого ж знайдеш своїх божків, той не житиме. Та не знав Яків, що то Рахиль їх викрала.

³³Лаван увійшов до намету Якова, а також до намету Лії, і до намету обох рабинь, але не знайшов. Вийшовши з Ліїного намету, пішов до намету Рахилі.

³⁴Рахиль же взяла тих божків, поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. Тож, обшукавши весь намет, Лаван не знайшов нічого.

³⁵Вона сказала своєму батькові: Хай не гнівається на мене мій володар за те, що не можу встати перед тобою, оскільки в мене якраз звичайне жіноче. Тож він, обшукавши все, так і не знайшов своїх божків.

³⁶Лють охопила Якова, і він почав сваритися з Лаваном. Відповідаючи на звинувачення Лавана, він сказав: У чому моя провина і який мій гріх, що ти за мною гнався?

³⁷Ти обшукав усі мої речі. Що при цьому ти знайшов з усіх речей свого дому? Поклади тут, перед нашими родичами, — і нехай вони розсудять нас обох!

³⁸Я вже двадцять років з тобою. У твоїх овець і кіз не було викиднів; овець із твоєї отари я не їв;

³⁹розшарпаного звіром я тобі не приносив, а сам ніс ту втрату. Ти від мене домагався навіть того, що було вкрадене вдень і що було вкрадене вночі.

⁴⁰Скільки разів так бувало, що вдень мене палила спека, а вночі докучав холод, так що я не міг заснути.

⁴¹Так двадцять років я провів у твоєму домі! Я чотирнадцять років працював на тебе за двох твоїх дочок і шість років — за твоїх овець; ти ж десять разів змінював мою платню.

⁴²Якби не був зі мною Бог мого батька Авраама і страх Ісаака, то нині ти відіслав би мене ні з чим. Але Бог бачив моє приниження і важку працю моїх рук, — тому й докорив тобі вчора.

⁴³Відповідаючи, Лаван сказав Якову: Дочки — мої дочки, діти — мої діти, отари — мої отари, та й все, що ти бачиш, належить мені та моїм дочкам. Що сьогодні я можу заподіяти їм чи їхнім дітям, яких вони народили?

⁴⁴Тому давай тепер укладемо Заповіт — я і ти; і нехай він залишиться свідком між мною і тобою.

⁴⁵Взявши камінь, Яків поставив його як пам’ятник.

⁴⁶А своїм родичам Яків сказав: Назбирайте каміння. Тож назбирали вони каміння і насипали горбок[3]; і там на цьому межовому копці вони пообідали.

⁴⁷Лаван назвав його Єґар-Сагадута, тобто Копець Свідчення. Яків же назвав його Ґалеед.

⁴⁸Тож Лаван сказав: Цей копець нині є свідком між мною і тобою. Тому й дано йому назву: Ґалеед,

⁴⁹а також Міцпа, мовляв: Хай Бог буде на сторожі між мною і тобою, коли ми розійдемося один з одним.

⁵⁰Якщо скривдиш моїх дочок, або візьмеш інших дружин, крім моїх дочок, пам’ятай; хоч немає між нами нікого, але Бог — свідок між мною і тобою.

⁵¹Продовжуючи, Лаван говорив до Якова: Цей межовий знак і стовп стоять між мною і тобою.

⁵²Свідок — цей копець, і свідок — цей стовп, що я не перейду за межі цього пагорбу до тебе, як і ти не перейдеш до мене за межі цього пагорбу і цього стовпа, щоб заподіяти якесь зло.

⁵³Бог Авраама і Бог Нахора, Бог батьків їхніх, буде нам суддею. І поклявся Яків страхом свого батька Ісаака.

⁵⁴ Після цього Яків на горі приніс жертву і запросив своїх родичів розділити з ним їжу. Вони попоїли і там же на горі заночували.