Read Ukrainian Contemporary Version 2023 БУТТЯ 47 Bible Online

БУТТЯ 47 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

БУТТЯ 47

¹Тож Йосиф прийшов і повідомив фараонові: Мій батько і мої брати, зі своїми вівцями і волами, а також з усім своїм майном прибули з ханаанського краю. Зараз вони перебувають у землі Ґошен.

²Він узяв із собою п’ятьох чоловіків, своїх братів, і представив їх фараону.

³Фараон же запитав його братів: Яке ваше заняття? Вони відповіли фараонові: Слуги твої — ми і наші батьки — пастухи отар.

⁴Ми прибули, щоби жити на цій землі, — продовжили вони перед фараоном, — адже немає пасовиськ для овець твоїх рабів, оскільки в ханаанській землі сильний голод. Тому тепер благаємо: дозволь твоїм слугам поселитися в землі Ґошен.

⁵Фараон сказав Йосифові: Твій батько і твої брати прибули до тебе.

⁶Єгипетська країна перед тобою, тож посели свого батька і своїх братів на найкращій землі. Нехай живуть у землі Ґошен, а якщо знаєш, що є між ними здібні люди, постав їх наглядачами і за моєю худобою.

⁷Йосиф привів також свого батька Якова і представив його фараонові. Яків поблагословив фараона.

⁸Фараон запитав Якова: Скільки років ти прожив?

⁹Відповів Яків фараонові: Вік мого кочування — сто тридцять років. Роки мого життя були короткими та важкими й не досягають віку життя моїх батьків, тобто років їхнього подорожування.

¹⁰Яків ще раз поблагословив фараона і вийшов від нього.

¹¹Тож поселив Йосиф свого батька та своїх братів, надавши їм володіння на найкращій землі єгипетського краю, — в землі Рамсес, — як і наказав фараон.

¹²І забезпечував Йосиф хлібом свого батька, своїх братів і всю родину свого батька, в тому числі і малолітніх дітей.

¹³Хліба не було в усій країні і лютував дуже великий голод. Були виснажені голодом і єгипетська земля, і ханаанські землі.

¹⁴Йосиф зібрав усі гроші, що були в людей єгипетської та ханаанської земель, за зерно, яке вони купували, й виділяв їм хліб. Ці гроші Йосиф вніс до фараонового дому.

¹⁵Коли ж закінчилися гроші в єгипетському краю і в ханаанському краю, то всі єгиптяни прийшли до Йосифа з проханням: Дай нам хліба; невже нам вмирати перед тобою через те, що закінчилися гроші?

¹⁶А Йосиф відповів: Якщо закінчилися гроші, то приганяйте вашу худобу; я даватиму зерно за вашу худобу.

¹⁷Тож вони приганяли худобу до Йосифа, а Йосиф давав їм хліб за коней, овець, волів і за ослів. Того року Йосиф забезпечував людей хлібом за всю їхню худобу.

¹⁸Але рік той закінчився. Наступного року люди знову прийшли до нього з проханням: Не хочемо приховувати від нашого володаря, що ми не маємо вже ні грошей, ні худоби для нашого володаря. Нам не залишається більше нічого перед нашим володарем, хіба що лише власні тіла та наші землі.

¹⁹Навіщо гинути нам і нашим землям перед тобою? Купи нас і наші землі за хліб. І станемо ми з нашими землями підневільними фараона. Дай нам насіння, аби ми залишилися при житті та не померли; та й землі наші не спустошаться.

²⁰Так Йосиф скупив усю єгипетську землю для фараона; кожний єгиптянин продав своє поле, оскільки голод продовжував лютувати. З того часу земля стала фараоновою власністю.

²¹Народ же він переселяв у міста, від одного краю Єгипту до другого краю.

²²Йосиф не купив лише земель жерців, тому що священики отримували частку від фараона і жили з того паю, який виділяв їм фараон. Через те вони не продали своїх земель.

²³ Після цього Йосиф сказав народу: Ось я сьогодні купив вас і ваші землі для фараона. Нині даю вам насіння; тож засівайте землю,

²⁴а в жнива п’яту частину віддаватимете фараонові, а чотири частини будуть вам самим як для засіву поля, так і для їжі, — вам та всім вашим родинам, щоб ваші діти мали що їсти.

²⁵Люди ж відповіли: Ти врятував нам життя; ми знайшли милість в очах нашого володаря, тому будемо фараоновими слугами.

²⁶Так Йосифом був виданий декрет відносно єгипетської землі, який чинний аж до сьогодні: п’ята частина врожаю належить фараонові, за винятком земель жерців, що не стали власністю фараона.

²⁷Що ж до Ізраїля, то вони оселилися в єгипетському краю, на землі Ґошен; вони успадкували її, намножилися і стали дуже численними.

²⁸Яків прожив у єгипетському краю ще сімнадцять років. Усього віку життя Якова було сто сорок сім років.

²⁹Наблизився день смерті Ізраїля. Тож він покликав свого сина Йосифа і сказав йому: Якщо я знайшов ласку в твоїх очах, то поклади свою руку під моє стегно і вияви щодо мене милість і справедливість: ти не поховаєш мене в Єгипті,

³⁰але я лежатиму з моїми батьками! Ти винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф відповів: Я виконаю твоє прохання.

³¹Присягнись мені! — сказав Яків. І той присягнувся батькові. А Ізраїль вклонився на узголів’ї постелі.