Read Ukrainian Contemporary Version 2023 1 ЦАРІВ 3 Bible Online

1 ЦАРІВ 3 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

1 ЦАРІВ 3

¹Незабаром Соломон посвоячився з єгипетським царем, фараоном, одружившись на дочці фараона, та привів її в Місто Давида, доки не закінчив будову свого палацу, а також ГОСПОДНЬОГО Храму і стін навколо Єрусалима.

²Оскільки до того часу ще не був збудований Дім ГОСПОДНЬОГО Імені, люди приносили жертви на узгір’ях та пагорбах.

³Соломон любив ГОСПОДА, дотримуючись настанов свого батька Давида, проте він також приносив жертви і звершував кадіння на узгір’ях.

⁴Якось цар вирядився в Ґівеон, щоб там звершити жертвоприношення, оскільки це було найвидатніше місце. І Соломон приніс на тому жертовнику тисячу всепалень.

⁵У Ґівеоні Соломонові вночі вві сні з’явився ГОСПОДЬ. Бог сказав йому: Проси, що Я мав би тобі дати!

⁶А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі.

⁷Справді, це Ти, ГОСПОДИ, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, — але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись!

⁸Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, — народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати.

⁹Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом?

¹⁰І сподобалось ГОСПОДУ, що Соломон просив саме цього.

¹¹Тому Бог відповів йому: Оскільки ти попросив саме таке, а не просив собі довгого віку, не просив собі багатства й не просив смерті для твоїх ворогів, але просив собі розуму, щоб уміти судити,

¹²тому Я вчиню за твоїм бажанням! Ось Я даю тобі мудре і розумне серце, — так, що такого, як ти, ще не було перед тобою і так само після тебе не з’явиться подібний до тебе.

¹³Але Я дам тобі також те, чого ти не просив: багатство та славу, — так що рівного тобі мужа не буде між царями протягом усього твого віку!

¹⁴І коли ти ходитимеш Моїми дорогами, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх настанов, як ходив твій батько Давид, то Я продовжу також і твій вік.

¹⁵Коли Соломон пробудився, виявилось, що це був сон. Повернувшись у Єрусалим, він став перед Ковчегом Господнього Заповіту, приніс всепалення та мирні жертви, а також влаштував усім своїм слугам бенкет.

¹⁶Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним,

¹⁷одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила.

¹⁸Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було.

¹⁹Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула.

²⁰Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.

²¹Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, — а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила!

²²Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались…

²³Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, — Ні, твій син мертвий, а мій син живий!

²⁴І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя.

²⁵Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину — іншій!

²⁶Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, — адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, — і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, — тож розтинайте!

²⁷Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона — матір дитини.

²⁸Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.