Read Ukrainian Contemporary Version 2023 1 ЦАРІВ 8 Bible Online

1 ЦАРІВ 8 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

1 ЦАРІВ 8

¹Після цього Соломон скликав до себе, як до царя, в Єрусалим старійшин Ізраїлю, усіх голів племен та князів батьківських родин Ізраїльського народу, аби перенести Ковчег ГОСПОДНЬОГО Заповіту з Міста Давида, тобто з Сіону.

²Отже, зібрались на свято до царя Соломона всі Ізраїлеві мужі в місяці Етанім (це сьомий місяць року).

³І коли прибули всі старійшини Ізраїлю, священики підняли Ковчег,

⁴і перенесли ГОСПОДНІЙ Ковчег, а також Намет Зборів разом з усіма святими предметами, що були в Наметі. Несли їх священики та левіти.

⁵А цар Соломон і вся Ізраїльська громада, яка зібралась біля нього, перед Ковчегом, приносили в жертву овець і волів у такій великій кількості, що не можна було ані порахувати, ані визначити загальне число.

⁶Отже, священики внесли Ковчег Господнього Заповіту на його місце у внутрішнє Святилище Храму, — в Святе Святих, під крила херувимів.

⁷Адже херувими мали розпростерті крила над приготовленим місцем для Ковчега, і таким чином, ці херувими зверху вкривали Ковчег та його держаки.

⁸Проте держаки були настільки довгими, що їхні кінці було видно зі Святого перед Святим Святих, хоча ззовні їх не було видно. Вони там залишаються й до сьогодні.

⁹У Ковчезі не було нічого, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, — коли ГОСПОДЬ уклав з Ізраїльським народом Заповіт, — після їхнього виходу з єгипетського краю.

¹⁰Так сталося, що коли священики виходили зі Святилища, то ГОСПОДНІЙ Храм сповнила хмара,

¹¹так що священики не змогли там перебувати й звершувати служіння, оскільки ГОСПОДНЯ слава заповнила ГОСПОДНІЙ Храм.

¹²Тоді Соломон промовив: Господь заповів, що пробуватиме в мороці…

¹³Отже, я збудував цей Храм, Господи, на оселю для Тебе, — для Твого місцеперебування навіки.

¹⁴Після цього, повернувшись до всієї Ізраїльської громади, цар поблагословив усю Ізраїльську громаду, яка стояла,

¹⁵проголосивши: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, Котрий силою Своєю виконав те, що пообіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду, коли говорив:

¹⁶З того часу, як Я вивів Мій народ, Ізраїль, з Єгипту, Я не обрав з-посеред усіх Ізраїльських племен жодного міста, аби там був збудований Храм, в якому пробувало би Моє Ім’я. Але обрав Я Давида, щоб він був на чолі Мого народу Ізраїлю.

¹⁷Тоді мій батько Давид задумав збудувати Храм Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.

¹⁸Проте ГОСПОДЬ сказав моєму батькові Давидові: Те, що спало тобі на думку, про необхідність збудувати Дім для Мого Імені, то це добре. Ти також маєш бажання здійснити задумане.

¹⁹Однак ти не будуватимеш Храм, а твій син, який народиться від тебе, — він збудує Храм Моєму Імені.

²⁰Ось тепер Господь виконав Своє слово, яке обіцяв, — Я зайняв місце мого батька Давида, та зійшов на престол Ізраїлю, — як і заповів ГОСПОДЬ, — і я збудував дім Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.

²¹Я також приготував у ньому місце для Ковчега, в якому знаходиться ГОСПОДНІЙ Заповіт, який Він уклав з нашими прабатьками, коли Він їх виводив з єгипетського краю.

²²Після цього Соломон став перед ГОСПОДНІМ жертовником, й у присутності всієї Ізраїльської громади простягнув свої руки до неба,

²³і сказав: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Немає такого Бога, як Ти, ні на небі вгорі, ані на землі внизу, Котрий дотримується Заповіту і виявляє милосердя щодо Своїх слуг, котрі служать Тобі від щирого серця;

²⁴Котрий дотримався того, що обіцяв Своєму слузі, а моєму батькові Давидові. Що Ти раніше Своїми устами проголосив, те сьогодні Своєю рукою Ти здійснив.

²⁵Тепер же, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, виконай для Свого слуги Давида, мого батька, і те, що Ти йому пообіцяв, сказавши: Ніколи не переведеться в твоїм поколінні переді Мною той, котрий сидітиме на престолі Ізраїлю, якщо тільки твої нащадки будуть дотримуватись належної їм дороги, і ходитимуть переді Мною так, як ходив переді Мною ти!

²⁶Тому тепер, Боже Ізраїлю, благаю, дотримайся Своєї обітниці, яку Ти проголосив моєму батькові, а Своєму слузі Давидові!

²⁷Але ж, хіба, й справді, Богу мешкати на землі? Адже небеса і небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що вже говорити про цей Храм, який збудував я?!

²⁸ГОСПОДИ, Боже мій, прийми до уваги молитву Свого слуги та його благання! Вислухай волання та прохання, які Твій слуга сьогодні заносить до Тебе!

²⁹Нехай Твої очі будуть відкриті над цим Храмом уночі й удень, — над тим місцем, про яке Ти сказав: Там буде Моє Ім’я! — і завжди вислуховуй молитви, які Твій слуга підноситиме з цього місця.

³⁰Прислухайся до благань Твого слуги, а також до Твого народу, Ізраїлю! Коли вони молитимуться на цьому місці, — Ти почуй на місці Свого перебування в небесах, вислухай і помилуй!

³¹Якщо хтось згрішить проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього присяги, аби він присягнувся, і з цією метою прийдуть до Твого жертовника у цьому Храмі,

³²то Ти вислухай з небес ту присягу, і розсуди Своїх слуг, — віддай по заслузі злочинцю, обернувши зло на його ж голову, а невинного виправдай, — віддаючи йому за його правотою.

³³Коли Твій народ, Ізраїль, зазнає поразки від ворога, через те що згрішить проти Тебе, але знову навернеться до Тебе, прикликаючи Твоє Ім’я, будуть молитися, благаючи Тебе в цьому Храмі,

³⁴то Ти почуй їх на небесах, прости гріх Твого Ізраїльського народу і поверни їх у край, який Ти дав їхнім батькам.

³⁵І якщо закриється небо, і не буде дощу через те, що згрішили проти Тебе, але потім помоляться на цьому місці, прикликаючи Твоє Ім’я, й навернуться, розкаявшись у своїх гріхах, та упокоряться перед Тобою,

³⁶то Ти вислухай на небесах і прости гріх Твоїх слуг та всього Твого народу, Ізраїлю. Вкажи їм на добру дорогу, якою мають ходити, й пошли дощ на Свою землю, яку Ти дав Твоєму народові як спадщину.

³⁷А якщо настане в країні голод, або вдарить моровиця чи не стане хліба через посуху та іржу[16]; або якщо нагряне сарана, або гусінь; коли гнобитиме народ його ворог в якомусь з його поселень, або трапиться інше нещастя чи хвороба,

³⁸тоді всяку молитву, кожне благання, яке висловлюватиме будь-яка людина, чи весь Твій народ, Ізраїль, — усіх, хто лише відчує душевний біль і піднесе свої руки до цього Храму, —

³⁹то Ти вислухай на небесах, у місці Твого перебування, й прости; учини, віддаючи кожному за його вчинками, адже Ти знаєш серце кожної людини, оскільки лише Тобі Одному відомі навіть думки всіх людських дітей,

⁴⁰аби мали перед Тобою страх по всі дні свого життя на тій землі, яку Ти дав нашим прабатькам.

⁴¹Так само й чужинець, який не походить з Твого народу, Ізраїлю, а прийшов з далеких країв задля Твого Імені,

⁴²оскільки почув про Твоє величне Ім’я, про Твою потужну силу й простягнуту правицю. Коли він прийде, і буде молитися в цьому Храмі,

⁴³то Ти вислухай з небес, з місця Твого перебування, і вчини все те, про що проситиме Тебе чужинець, аби таким чином усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і мали страх перед Тобою так, як Твій народ, Ізраїль. Нехай вони зрозуміють, що саме в цьому Храмі, який я збудував, закликається Твоє Ім’я.

⁴⁴А коли Твій народ вирушить на війну проти свого ворога тим шляхом, яким Ти їх посилатимеш, і помоляться ГОСПОДУ в напрямку міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,

⁴⁵то Ти почуй на небесах їхню молитву та їхнє благання, і вчини за Своєю справедливістю.

⁴⁶І якщо вони згрішать проти Тебе, — адже немає людини, яка не грішила б, — і Ти, розгнівавшись на них, віддаси їх у ворожі руки, так що їх візьмуть у полон та відведуть полонених у ворожий край, — далекий чи близький, —

⁴⁷і коли вони, в чужій країні, де перебуватимуть у полоні, усвідомивши гріх, навернуться і помоляться до Тебе в краю свого поневолення, й скажуть: Ми згрішили, діяли беззаконно, і тому винуваті перед Тобою!

⁴⁸Якщо вони навернуться до Тебе всім своїм серцем й усією своєю душею в краю їхніх ворогів, котрі їх полонили, й будуть молитись до Тебе, повернувшись у напрямку своєї землі, яку Ти дав їхнім батькам, — у бік міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені, —

⁴⁹тоді Ти вислухай в небесах, — там, де Ти перебуваєш, — їхню молитву та їхнє благання й учини з ними по справедливості.

⁵⁰Прости тоді Твоєму народові, що згрішив проти Тебе, — всі їхні провини, які вони заподіяли проти Тебе, — і нехай вони відчують прихильність з боку тих, хто їх тримає в полоні: нехай вони змилосердяться над ними.

⁵¹Адже вони — Твій народ і Твоя спадщина, яку Ти вивів з Єгипту, з середини плавильної печі.

⁵²Нехай Твої очі будуть відкриті до благання Твого слуги й до благання всього Твого Ізраїльського народу, аби Ти чув їх щоразу, коли тільки вони кликатимуть до Тебе.

⁵³Адже Ти обрав їх Собі у власність з усіх народів землі, як Ти й обіцяв через Твого слугу Мойсея, коли Ти, наш Владико, ГОСПОДИ, виводив наших прабатьків з Єгипту.

⁵⁴Після того як Соломон закінчив молитися до ГОСПОДА, висловивши у молитві всі прохання, то він устав зі свого місця, де він, схилившись, стояв на колінах перед ГОСПОДНІМ жертовником із простягнутими до неба руками,

⁵⁵він, стоячи, голосно поблагословив усю Ізраїльську громаду такими словами:

⁵⁶Благословенний ГОСПОДЬ, Який дав Своєму народові, Ізраїлю, спокій в усьому, як Він обіцяв! Здійснилась кожна обітниця з усіх Його добрих обітниць, які Він дав через Свого слугу Мойсея.

⁵⁷Тож нехай ГОСПОДЬ, наш Бог, буде з нами, як Він був з нашими прабатьками! Нехай Він і надалі не залишає нас і не відкидає нас.

⁵⁸Нехай Він прихилить наші серця до Себе, аби ми ходили лише Його дорогами, дотримуючись усіх Його Заповідей, Його настанов та Його законів, які Він заповів нашим прабатькам!

⁵⁹І нехай ці мої слова, які я в молитві висловив перед ГОСПОДОМ, будуть близькими до ГОСПОДА, нашого Бога, вдень і вночі, аби день у день чинити правосуддя щодо Свого слуги, та правосуддя щодо Свого народу, Ізраїлю,

⁶⁰аби всі народи на землі зрозуміли, що ГОСПОДЬ, Він — Бог, і немає іншого бога.

⁶¹Так само і ваші серця нехай будуть щирі щодо ГОСПОДА, нашого Бога, аби нам ходити за Його постановами та виконувати Його Заповіді так, як сьогодні.

⁶²Після цього цар з усім Ізраїлем принесли жертви перед ГОСПОДОМ.

⁶³Соломон у мирну (подячну) жертву, яку він звершив для ГОСПОДА, приніс двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар з усіма Ізраїльтянами освятили ГОСПОДНІЙ Храм.

⁶⁴Того ж дня цар освятив середину двору, що перед ГОСПОДНІМ Храмом, принісши там жертви всепалення, хлібні жертви й жир мирних (подячних) жертв, оскільки мідний жертовник, що перед ГОСПОДОМ, був надто малим, щоб умістити всі жертви всепалення, хлібні жертви та жир мирних жертв.

⁶⁵Це був час, коли Соломон влаштував урочисте свято разом з усім Ізраїлем. На цьому величезному зібранні народу були представники від входу міста Хамата[17] й до Єгипетського Потоку (Нілу). Веселились перед ГОСПОДОМ, нашим Богом, упродовж семи днів, а потім ще сім днів, — разом чотирнадцять днів.

⁶⁶А на другий восьмий день Соломон розпустив народ. Люди поблагословили царя, та й розійшлись по своїх домівках, радісні й від душі задоволені усім тим добром, яке ГОСПОДЬ учинив для Свого слуги Давида та для всього Ізраїлю, Його народу.