Read Ukrainian Contemporary Version 2023 2 ЦАРІВ 23 Bible Online

2 ЦАРІВ 23 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

2 ЦАРІВ 23

¹Цар послав, щоб зібрали до нього всіх старійшин Юдеї та Єрусалима.

²Після того цар пішов у ГОСПОДНІЙ Храм разом з усіма Юдейськими мужами та мешканцями Єрусалима, а також із священиками й пророками, — пішов весь народ, від найменшого до найбільшого. Там він прочитав так, щоб усі почули слова Книги Заповіту, знайденої в ГОСПОДНЬОМУ Храмі.

³Після цього цар став на своєму підвищенні біля колони, й уклав (поновив) перед ГОСПОДОМ Заповіт, пообіцявши йти слідом за ГОСПОДОМ і виконувати Його Заповіді, Його свідчення та Його постанови від усього серця і від усієї душі, дотримуючись умов Заповіту, записаного у цій Книзі Закону. Після цього весь народ приєднався до Заповіту.

⁴Тоді цар наказав первосвященику Хілкії та іншим священикам, а також вартовим при вході винести з ГОСПОДНЬОГО Храму всі речі, виготовлені задля Ваала, задля Астарти та задля всього небесного війська, й спалити все це за Єрусалимом у Кедронській Долині, а їхній попіл відправити в Бетель[46].

⁵Він усунув з посад жерців, яких Юдейські царі попризначали кадити ладаном на узвишшях, в Юдейських містах і в околицях Єрусалима, як і тих, котрі в інших місцях кадили Ваалові, сонцю, місяцю і сузір’ям, — тобто всьому небесному воїнству.

⁶Він також виніс статую Астарти з ГОСПОДНЬОГО Храму за межі Єрусалима, в Кедронську Долину, і спалив її біля цього потоку. Стерши на порох, він висипав його на загальному кладовищі.

⁷Цар зруйнував приміщення чоловіків-блудників, що були при ГОСПОДНЬОМУ Храмі, і де жінки-розпусниці ткали покривала для священних гаїв Ашери.

⁸Він прогнав усіх жерців з усіх Юдейських міст, — від Гіви й аж до Вірсавії, і осквернив капища на узвишшях, де ці жерці здійснювали кадіння. Він зруйнував і капище при вході в місто, — те, що було біля брами міського голови Ісуса, тобто, ліворуч міської брами.

⁹А священикам, що звершували служіння в капищах на узвишшях, надалі не дозволялось приносити жертви на ГОСПОДНЬОМУ жертовнику в Єрусалимі, хоча вони мали право харчуватись жертовними опрісноками разом зі своїми братами[47].

¹⁰Він осквернив і Тофет, що в Долині Синів Гіннома, аби вже ніхто не переводив свого сина чи свою дочку через вогонь для Молоха[48].

¹¹Цар також прибрав коней, яких Юдейські царі тримали в стайнях неподалік входу до ГОСПОДНЬОГО Храму, як посвячених сонцю[49], поряд з помешканням євнуха Натана-Мелеха, а колісниці сонця він спалив у вогні.

¹²Так само й жертовники, що були на даху верхньої світлиці Ахаза, споруджені Юдейськими царями, разом із жертовниками, які поставив Манассія в обох дворах ГОСПОДНЬОГО Храму, цар зруйнував, стер на порох і, зібравши порох, викинув його в потік Кедрон.

¹³А узвишшя з капищами на пагорбах навпроти Єрусалима, що південніше гори знищення[50], які спорудив ще Ізраїльський цар Соломон для Астарти, сидонської гидоти, для Кемоша, гидоти моавської та для Мілкома (Молоха), гидоти аммонійців, цар осквернив.

¹⁴Він порозбивав кам’яні стовпи, позрубував священні гаї, та наповнив ті місця людськими кістками.

¹⁵Також і жертовник у Бетелі, та узвишшя, яке побудував Єровоам, син Невата, втягнувши цим Ізраїль у гріх, — як сам жертовник, так і капище на узвишші, — він зруйнував, спалив узвишшя, і стер на порох; спалив і священний гай Ашери.

¹⁶Оглянувшись Йосія побачив на узгір’ї гроби. Тож він послав людей, аби забрали кості з тих гробів; він спалив їх на жертовнику і, таким чином, осквернив його, за ГОСПОДНІМ словом, яке колись сказав Божий чоловік, провістивши ці події.

¹⁷Потім цар запитав: А що це за пам’ятник, який ще я бачу? Йому відповіли люди того міста: Це надгробок Божого чоловіка, котрий колись прийшов з Юдеї, та провістив те, що ти вчинив із жертовником Бетеля!

¹⁸Тоді цар сказав: Залиште його, і нехай ніхто не торкається його костей! Так і збереглись незайманими його кості, які лежали разом з кістьми пророка, котрий був із Самарії (з Бетеля).

¹⁹Йосія так само, як у Бетелі, знищив усі капища на узвишшях в усіх місцевостях Самарії, які споруджували Ізраїльські царі, викликаючи тим Господній гнів.

²⁰Він знищив усіх жерців, котрі служили на узвишшях і були там при жертовниках. Він спалив на них людські кості, після чого повернувся в Єрусалим.

²¹Тоді цар, звернувшись до всього народу, наказав: Справте Пасху на честь ГОСПОДА, вашого Бога, як прописано в Книзі цього Заповіту!

²²Адже Пасхи не відзначали з часу правління суддів Ізраїлю, і протягом усього періоду Ізраїльських царів, як і Юдейських царів, —

²³і лише на вісімнадцятий рік владарювання царя Йосії відзначили в Єрусалимі Пасху для ГОСПОДА.

²⁴Йосія викорінив також усіх чарівників та ворожбитів; знищив домашніх божків (терафимів), усіх ідолів-бовванів, — усі гидоти, які лише можна було побачити в Юдейському краї та в Єрусалимі; Йосія прагнув виконати прописані в Книзі слова Закону, що знайшов священик Хілкія в ГОСПОДНЬОМУ Храмі.

²⁵До нього не було такого, як він, царя, котрий навернувся би до ГОСПОДА всім своїм серцем і всією своєю душею, та всією своєю силою, згідно з усім законом Мойсея, — та й після нього не було подібного йому.

²⁶Однак у Своїй ревності ГОСПОДЬ вже не відвернув Свого великого гніву, який палав щодо Юдеї за всі зневаги, — зокрема, які заподіяв Йому Манассія.

²⁷Отже, ГОСПОДЬ твердо вирішив: Я відкину Юдею від Свого обличчя, як Я відкинув Ізраїль. Я залишу обране Мною місто Єрусалим. Залишу також і Храм, про який Я сказав: Моє Ім’я перебуватиме в ньому!

²⁸Всі інші оповіді про Йосію та про те, що він зробив, записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.

²⁹Під кінець владарювання Йосії єгипетський цар, фараон Нехо, виступив проти ассирійського царя і прибув до ріки Євфрат. Коли Йосія вийшов йому назустріч, фараон, щойно побачивши Йосію, вбив його в Меґіддо[51].

³⁰Слуги Йосії вивезли його тіло на колісниці з Меґіддо; спровадивши його до Єрусалима, поховали в його гробниці. Тоді люди краю, взявши сина Йосії Єгоахаза, помазали його й поставили царем замість його батька.

³¹Єгоахазу було двадцять три роки, коли він зійшов на царський престол, і три місяці він владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері було Хамуталь, дочка Єремії з Лівни[52].

³²Він чинив зло, що було не до вподоби ГОСПОДУ, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.

³³Фараон Нехо ув’язнив його в Рівлі, що в хаматському краю, усунувши його від владарювання в Єрусалимі, й наклав на країну данину в сто талантів срібла й один талант золота.

³⁴Фараон Нехо поставив царем Еліякима, другого сина Йосії, змінивши його ім’я на Єгояким. А Єгоахаза він забрав із собою в Єгипет, де той і помер.

³⁵Єгояким віддавав фараонові призначене ним срібло і золото; проте, щоб зібрати стільки срібла, яке вимагав фараон, потрібно було розкласти цю данину на всіх громадян краю. Тому зкожного, за оцінкою його статків, вимагалось срібло й золото, щоб віддавати данину фараонові Нехо.

³⁶Єгоаким мав двадцять п’ять років, коли зійшов на царський престол, і владарював у Єрусалимі одинадцять років. Ім’я його матері було Зевуда, дочка Педаї з Руми.

³⁷Він також чинив те, що було злочином перед ГОСПОДОМ, наслідуючи в усьому своїх прабатьків.