Read Ukrainian Contemporary Version 2023 2 ЦАРІВ 4 Bible Online

2 ЦАРІВ 4 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

2 ЦАРІВ 4

¹Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував ГОСПОДА. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!

²Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.

³Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, — в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.

⁴А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.

⁵Отже, жінка пішла від нього, й так зробила, — вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд, а вона наливала олію.

⁶Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.

⁷Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…

⁸Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли лише він там проходив, то заходив, аби там підживитись.

⁹Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.

¹⁰Давай побудуємо для нього невеличку горішню кімнату; поставимо йому там ліжко, стіл, крісло та свічник. Щоразу, коли він заходитиме до нас, то зможе там перепочити.

¹¹Одного разу, коли він там проходив, то затримався у тій верхній світлиці, відпочиваючи.

¹²Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.

¹³Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.

¹⁴Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.

¹⁵Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.

¹⁶Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!

¹⁷Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які провістив їй Єлисей.

¹⁸Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.

¹⁹За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.

²⁰І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.

²¹Вона піднялась наверх будинку, поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері, й вийшла.

²²Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного слугу і одну ослицю, — я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.

²³А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!

²⁴Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!

²⁵Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!

²⁶Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.

²⁷Коли ж вона, вже на горі, наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а ГОСПОДЬ чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!

²⁸Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?

²⁹ Тоді він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш, то поклади мою палицю на обличчя дитини.

³⁰Але матір сказала: Як живий ГОСПОДЬ, і як живий ти, — я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.

³¹Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!

³²Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.

³³Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися ГОСПОДУ.

³⁴Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла зігрілося тіло дитини.

³⁵Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.

³⁶Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.

³⁷Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла…

³⁸А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!

³⁹Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів[5], а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.

⁴⁰Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.

⁴¹Тоді Єлисей сказав: Принесіть борошна. Він висипав його в казан і промовив: Тепер наливайте людям, і нехай їдять. Вони з’їли все, бо вже не було в казані нічого шкідливого.

⁴²Невдовзі прийшов якийсь чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка первоплоди врожаю: двадцять ячмінних хлібів, а також вийняв зі своєї торби зерно в колосках. Але Єлисей сказав: Роздайте все людям, і нехай вони їдять!

⁴³Проте його слуга сказав: Як же мені це розділити на сто чоловіків? Проте Єлисей промовив: Дай усе людям, аби вони наїлись, бо так говорить ГОСПОДЬ: Наїдяться, і ще залишиться!

⁴⁴Тож, коли слуга все це перед ними поставив, то вони всі наїлись, і ще залишилось, як і сказав ГОСПОДЬ.