Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ЙОВА 30 Bible Online

ЙОВА 30 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ЙОВА 30

¹А тепер глузують наді мною молодші за мене віком, чиїх батьків я не прийняв би щоб поставити їх нарівні із псами, що охороняли мою отару.

²Та й сила їхніх рук, — навіщо вона мені здалася? З часом занепала їхня колишня сила.

³В результаті злиднів і нищівного голоду, вони гризли сухе коріння нещодавно зруйновної та спустошеної землі.

⁴Вони зривали лободу попід кущами, а коріння рокитника[32] було їхньою їжею.

⁵З-поміж людського суспільства їх проганяли, — люди на них кричали, як на злодіїв,

⁶тому вони проживали в глибоких ярах висохлих потоків, у підземних ямах та скальних печерах.

⁷Серед чагарників вони, як звірі, завивали, збиралися серед колючих кущів й тулились одне до одного, —

⁸рід жалюгідних, нащадки безіменних, вигнанці на землі…

⁹Ось такі люди тепер знущаються, — образливі пісні про мене співають, — я став для них поговіркою.

¹⁰Вони гидують мною, тримаються подалі від мене, а коли наближаються до мене, то неодмінно стараються плюнути в обличчя.

¹¹Адже Він (Господь) розв’язав мій пояс[33], упокорив мене, тому вони й знущаються наді мною.

¹²Праворуч від мене підіймається та наволоч, підставляють мені ноги, й вимощують проти мене власну дорогу, щоб мене погубити.

¹³Зіпсували мій шлях (долю), користаючись з мого нещастя, і ніхто їх не зупинить.

¹⁴Приходять ватагою, наче через широкий вилом, навалюються, наче руйнівні буруни.

¹⁵Мною опанували страхіття, моя гідність розвіялись наче по вітру, і мій добробут проминув, наче хмара.

¹⁶І зараз моя душа вмліває (ниє) у мені, — мною заволоділи дні смутку…

¹⁷Вночі мої кості ніби пронизує біль, — навіть мої жили не розслаблюються.

¹⁸З надзвичайною силою Він (Господь) вхопив мене за мій одяг, душить мене воротом моєї сорочки.

¹⁹Він укинув мене в болото, уподібнив мене до пороху та попелу.

²⁰Я волаю до Тебе, але Ти мені не відповідаєш, стою перед Тобою, однак Ти не звертаєш на мене уваги.

²¹Яким же безжалісним Ти став до мене, Своєю могутньою рукою шмагаючи мене!

²²Ти мене підхопив, наче вітром, посадив мене на нього й звелів летіти, щоб мене не стало.

²³Знаю я, що Ти мене провадиш до смерті, — до дому, призначеного для всього живого.

²⁴Але, хіба ж не простягає руки потопаючий, волаючи у своєму нещасті про допомогу[34]?

²⁵Хіба ж я не плакав над тим, кому в житті було важко? Чи я від душі не співчував нещасному?

²⁶Тому я очікував добра, та прийшло зло; сподівався світла, а настала темрява.

²⁷У мене всередині все кипить і не заспокоюється, — кожен день приносить мені лише нещастя.

²⁸Я почорнів, але не від сонця, — встаю посеред громади та волаю про допомогу.

²⁹Я став братом шакалам і товаришем страусам.

³⁰Шкіра на мені почорніла, а мої кості палають вогнем.

³¹Моя арфа постійно голосить, а моя сопілка видає лише звуки ридання…