Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ЙОВА 31 Bible Online

ЙОВА 31 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ЙОВА 31

¹Я уклав умову зі своїми очима, що не буду пожадливо дивитись на дівчат.

²Але яка моя доля від Бога згори, і яка спадщина від Всемогутнього з небесних висот?

³Хіба не чекає нечестивого загибель, а злочинців — нещастя?

⁴Хіба ж Бог не бачить моїх доріг, рахуючи кожен мій крок?

⁵Тож якщо я діяв фальшиво, й мої ноги поспішали до обману,

⁶то нехай мене Господь зважить на вазі справедливості, і Він упевниться в моїй невинності.

⁷Якщо мої кроки ухилялись з правдивої дороги, й моє серце йшло за моїми очима, а свої руки я заплямував нечистотою,

⁸то нехай інший їсть те, що я посіяв на полі, а мої пагінці (нащадки) нехай будуть вирвані з землі з корінням!

⁹Якщо моє серце зваблювалось чужою жінкою, і я крадькома чатував на неї біля дверей мого товариша,

¹⁰то нехай моя дружина меле (віддається) іншому, і нехай інші насолоджуються нею!

¹¹Бо це була би розпуста, підсудний злочин.

¹²Адже це той вогонь, що пожирає до цілковитого знищення, і міг би погубити все мною нажите.

¹³Якби я знехтував правом мого слуги чи моєї служниці, коли вони позивались проти мене в суді,

¹⁴то що робив би я, якби Бог піднявся на їхній захист, і яку відповідь я дав би Йому?

¹⁵Адже Той, Хто створив мене у материнському лоні, створив і мого слугу? Він Єдиний створив нас в однаковому лоні.

¹⁶Хіба я відмовляв убогому в його проханні, чи з моєї вини засмучувалась удова?

¹⁷Хіба я сам з’їдав шматок свого хліба, й не ділився ним із сиротою,

¹⁸яку з моїх молодих років я виховував, наче рідний батько, опікуючись нею від материнського лона?!

¹⁹Якщо я бачив когось, що замерзав без одягу, або бідолаху, який не мав чим прикритись,

²⁰то хіба пізніше його серце[35] мене не благословляло, коли він зігрівався вовною з моїх овець?!

²¹Якщо будь-коли я підняв проти сироти свою руку, знаючи, що під час суду у брамі[36] мені забезпечений захист,

²²то нехай відпаде моє плече від ключиці, моя рука нехай відламається від ліктя!

²³Адже я завжди зі страхом думав про відплату від Бога, й перед Його величчю я не міг нічого подібного зробити.

²⁴Якщо я покладав свою надію на золото, і до щирого золота я говорив: Ти — моя надія;

²⁵якщо я тішився моїм великим багатством, тобто здобутим своїми руками майном;

²⁶якби, спостерігаючи за світлом сонця, коли воно сяяло і величністю місяця, як він величаво пливе по небу,

²⁷і потай захоплювався ними своїм серцем, а своїми устами цілував свою руку[37],

²⁸то це був би підсудний злочин, адже я зрадив би Всевишнього Бога.

²⁹Чи може я тішився нещастям свого ворога, і був радий, що його спіткало лихо?

³⁰Ніколи! Адже я не дозволяв, аби мої уста згрішили прокляттям, бажаючи смерті ворога.

³¹Хіба мої домашні не говорили: Хто тільки не насичувався його м’ясом?!

³²Чужинець ніколи не ночував на вулиці, адже мої двері я завжди відкривав кожному приходцеві.

³³Якщо я, — що переважно чинять люди, — приховував свої переступи, затаївши свій гріх у самому собі,

³⁴бо мені було би страшно великої громади, — та й сором перед родиною лякав би мене, — тому я мовчав би й боявся підійти до дверей свого дому.

³⁵О, якби, нарешті, хтось вислухав мене! Ось мій підпис! Нехай же до мене відізветься Всемогутній! Волів би я мати письмове оскарження навіть свого ворога!

³⁶Адже я готовий покласти його на свої плечі, — як вінком, прикрасив би ним свою голову.

³⁷Число своїх кроків я йому сказав би, наблизившись до нього, як до можновладця.

³⁸І якби проти мене свідчило моє поле, і водночас плакали його борозни, волаючи про помсту

³⁹через те, що я споживав його (поля) врожай, не оплачений мною, як її власником, хоч примушував важко працювати тих,

⁴⁰що землю обробляли, — то замість пшениці нехай виросте на ньому терен, а замість ячменю — бур’ян! На цьому закінчились промови Йова…