Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ПСАЛМИ 78 Bible Online

ПСАЛМИ 78 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ПСАЛМИ 78

¹Повчальна пісня Асафа. Прислухайся, мій народе, до повчання мого, — нахили свої вуха до слів із моїх уст.

²Я відкриваю свої уста для приповісток, говоритиму про давні загадкові події, —

³що ми чули і зрозуміли, що розповіли нам наші батьки.

⁴Не будемо приховувати від наступних поколінь та від їхніх дітей, звіщаючи про славу ГОСПОДНЮ та Його силу, — про всі Його дивовижні діла, які Він учинив.

⁵Він дав свідчення для Якова й встановив Закон в Ізраїлі, про який Він заповів нашим батькам, аби вони оголосили його своїм дітям,

⁶щоб наступні покоління, — діти, які від них народяться, — знали те, що Він заповів нашим батькам, і так само сповістили своїм дітям,

⁷аби ті покладали свою надію на Бога, не забуваючи Божих діянь, і дотримувалися Його Заповідей.

⁸Щоб вони не стали такими, як їхні батьки, — родом непокірним і бунтівничим, — поколінням з нестійким серцем і невірним Богові духом,

⁹як сини Єфрема. Озброєні луками, вони в день битви втекли.

¹⁰Вони не дотримались Божого Заповіту, — відмовилися ходити в Його Законі,

¹¹забули про Його добродійства і всі Його дивовижні чудеса, які Він їм виявив,

¹²Він звершував дивовижні діла перед їхніми батьками в єгипетському краю, на полі Цоан.

¹³Він розділив море і провів їх, змусивши води стояти стіною.

¹⁴Під хмарою Він вів їх удень і при сяйві вогню цілу ніч.

¹⁵Він розколював скелі в пустелі й поїв їх, наче з великих безодень, —

¹⁶виводив потоки зі скелі й пускав води рікою.

¹⁷Але вони й далі продовжували грішити проти Нього, чинили опір Всевишньому в пустелі, —

¹⁸свідомо випробовували Бога, вимагаючи бажаної для себе їжі.

¹⁹Вони зневажали Бога, кажучи: Хіба Бог спроможний приготувати для нас їжу в пустелі?

²⁰Це правда, — казали вони, — що коли Він ударив об скелю, то хлинула вода й потекла потоками, але чи Він спроможний дати нам хліба, забезпечити Свій народ м’ясом?

²¹Почув це Господь й обурився, — вогонь гніву запалав серед Якова, пронісся над Ізраїлем,

²²оскільки не повірили Богові, не довірились Його спасінню.

²³І все ж Він звелів хмарам на висоті, — відкрив небесні отвори

²⁴та дощем послав їм манну для їжі. Хліб небесний дав їм.

²⁵Кожен з них їв ангельський хліб. Він їм послав їжі вдосталь.

²⁶Бог підняв на небі східний вітер, силою Своєю порушив південний суховій

²⁷і посипав на них м’ясо, мов порох, і пернатих птахів, як морський пісок.

²⁸Накидав їх посеред їхнього табору, довкола їхніх наметів.

²⁹Вони їли й наситилися; Він задовольнив їхнє бажання.

³⁰Та своїх пристрастей вони не позбулися. Ще їжа була в них у роті,

³¹як упав на них Божий гнів і знищив найвидатніших серед них й вразив молодь Ізраїлю.

³²Незважаючи на це, вони продовжували грішити, не довіряючи Його дивовижним діянням.

³³Тому Він допустив, аби їхні дні проминали в марноті, а їхні роки — в тривозі.

³⁴Коли Він знищував їх, вони Його шукали, — наверталися й ревно горнулися до Бога, —

³⁵згадували, що Бог — їхня Скеля, що Всевишній Бог є їхнім Викупителем.

³⁶Своїми устами вони підлещувалися до Нього, обманювали Його своїм язиком.

³⁷Їхнє серце не було щирим, — вони не берегли вірності Його Заповіту.

³⁸Він же у Своєму милосерді прощав їхні провини, не знищував їх, а часто стримував Свій гнів, не виявляючи Свого повного обурення.

³⁹Адже Він пам’ятав, що вони — лише тіло й подих вітру, який пролітає і не повертається.

⁴⁰Скільки разів вони повставали проти Нього в пустелі, засмучуючи Його в безлюдному краю!

⁴¹Постійно спокушували, завдаючи образ Богові, Святому Ізраїлевому.

⁴²Не згадували про діла Його рук, — про той день, коли Він визволив їх з рук гнобителя, —

⁴³виявляючи в Єгипті Свої ознаки та Свої чудеса на полі Цоан.

⁴⁴Він перетворив їхні (єгиптян) ріки в кров, — зі своїх потоків вони не могли пити.

⁴⁵Наслав на них рої мух, які їх кусали, а також жаб, аби спустошували їх.

⁴⁶Він віддав їхній урожай гусені, — плоди їхньої праці — сарані.

⁴⁷Їхні виноградники знищив градом, а їхні смоківниці — памороззю.

⁴⁸Він віддав їхню худобу на пасовиськах під град, а їхні стада — блискавицям.

⁴⁹Зіслав на них полум’я Свого обурення, — нещадність в роздратуванні, — нашестя ангелів-губителів.

⁵⁰Він дав волю Своєму гніву, — не зберіг їх від смерті, а натомість прирік їхнє життя пошестям.

⁵¹Він убив усіх перворідних у Єгипті, — первістків їхньої сили в наметах Хама.

⁵²Свій же народ Він вивів, як овець, і, наче отару, провадив їх пустелею.

⁵³Вони рухались у повній безпеці й не мали страху, бо їхніх ворогів поховало море.

⁵⁴Привів їх до Своєї Святої Землі, — до тієї гори, яку здобула Його правиця.

⁵⁵Прогнав перед ними народи і шляхом жеребкування наділив спадщиною, оселивши в наметах Ізраїльські племена.

⁵⁶Вони й надалі спокушували Бога, протидіючи Всевишньому й не дотримуючись Його постанов.

⁵⁷Як і їхні батьки, вони стали відступниками, — не зберігали вірності, зраджували, як ненатягнутий лук.

⁵⁸Спонукали Його до гніву своїми жертовниками на узвишшях, викликали в Нього ревнощі своїми ідолами.

⁵⁹Побачив це Бог, дуже обурився й цілковито відкинув Ізраїль;

⁶⁰Він покинув Своє місцеперебування в Шіло, — Намет, у якому перебував серед людей.

⁶¹Він віддав у полон Свою силу (Ковчег), і Свою славу — в руки ворога.

⁶²Гніваючись на Свою спадщину, Він віддав Свій народ під меч.

⁶³Вогонь пожирав їхніх юнаків, а їхнім дівчатам не співали весільних пісень.

⁶⁴Їх священики загинули від меча, а їхні вдови навіть не оплакали своїх покійників…

⁶⁵І ось Господь, як від сну пробудився, наче воїн-витязь, збуджений вином[42], —

⁶⁶розгромив Своїх ворогів з тилу, завдавши їм вічної ганьби.

⁶⁷Він зневажив наметом Йосифа, не обравши племені Єфрема,

⁶⁸а обрав плем’я Юди — гору Сіон, яку вподобав.

⁶⁹Там збудував Свою Святиню, як найвище місце, — як землю, що укріпив навіки.

⁷⁰Він обрав Давида, Свого слугу, прикликавши його від отари овець.

⁷¹Він взяв його від овець з ягнятами, щоб пасти Свій народ, — нащадків Якова, Ізраїль — Свою спадщину.

⁷²І він пас їх у чистоті свого серця, мудро направляючи їх своїми руками.