Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ЄРЕМІЇ 4 Bible Online

ЄРЕМІЇ 4 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ЄРЕМІЇ 4

¹Якщо вирішиш повертатися, Ізраїлю, — говорить ГОСПОДЬ, — то повертайся до Мене. Але в такому разі ти маєш відкинути своїх гидких ідолів з-перед Моїх очей, і не будеш більше блукати.

²Якщо ти присягатимешся: Як живий ГОСПОДЬ! — і житимеш чесно, справедливо й праведно, тоді й інші народи благословлятимуться у Ньому та будуть Ним хвалитись.

³Адже так говорить ГОСПОДЬ мужам Юди та Єрусалима: Розорюйте свою цілину і не сійте поміж терниною (бур’янами).

⁴Мешканці Єрусалима й усі, що заселяєте Юдею, обріжте крайню плоть[4] вашого серця, — обрізуйтеся заради ГОСПОДА, щоб не запалав Мій гнів, як вогонь, і не вибухнув пожежею через ваші злочини, бо тоді не буде кому його погасити.

⁵Оповістіть Юдею, і проголосіть у Єрусалимі, — скажіть: Трубіть трубою в усій країні й волайте на повний голос, говорячи: Збираймося, і поспішаймо в укріплені міста!

⁶Підійміть стяг до Сіону! Ховайтесь, не зупиняючись, тому що Я спроваджую лихо з півночі й велике нещастя!

⁷Зі свого лігвища виходить лев, підіймається руйнівник народів, він вже вийшов зі свого місця, щоб перетворити твій край на пустелю. Ваші міста будуть зруйновані й залишаться без мешканців.

⁸Тому підпережіться веретищем, плачте й голосіть, оскільки ГОСПОДЬ не відвернув від вас полум’я Свого гніву.

⁹Того дня станеться так: — говорить ГОСПОДЬ, — затремтить серце царя, як і серця його можновладців; жахнуться священики, й заніміють пророки.

¹⁰Я тоді сказав: О, мій Владико ГОСПОДИ, невже Ти говорив неправду цьому народові та Єрусалимові, пообіцявши: У вас буде мир! А тим часом меч загрожує нашому життю!?

¹¹Того часу казатимуть цьому народові та Єрусалимові: Сухий вітер повіяв з височин пустелі в напрямку дочки Мого народу, але не для провіювання і не для очищення.

¹²Надто сильний для цього вітер прийде від Мене. Тепер Я Сам проголошу вирок щодо них.

¹³Він (ворог) підіймається, як хмара, а його колісниці, як вихор, — його коні швидші за орлів! Горе нам, адже ми загинемо!

¹⁴Тож, поки час, змий зло з твого серця, Єрусалиме, щоб тобі врятуватись! Доки в тобі будуть гніздитися зловісні задуми?

¹⁵Адже доноситься вже голос від Дана, й страшна вістка з Єфремової гори.

¹⁶Повідомте про це людям, оповістіть про це в Єрусалимі: З далеких країв наближаються вороги, здіймаючи крики проти міст Юдеї.

¹⁷Наче охоронці полів, вони вишиковуються навколо нього (Єрусалима), тому що він збунтувався проти Мене, — говорить ГОСПОДЬ.

¹⁸Твої вчинки й твої задуми стали цьому причиною. Твоє лиходійство настільки гірке, що аж вразило твоє серце.

¹⁹Тяжко мені! Невимовний біль у моїх нутрощах, страждає і, здається, розривається моє серце! Я не можу мовчати, бо чую голос труби, бойові крики.

²⁰Надходять повідомлення про нещастя за нещастям, знищена вся країна. В одну мить не стало моїх наметів, раптово зруйновано мій притулок.

²¹Як довго дивитимусь на бойові знамена, слухатиму тривожні звуки труби?

²²Який же Мій народ нерозумний! Мене знати не хоче. Вони — немудрі й недалекоглядні, — діти, що втратили розум. Вони мудрі робити лихе, а на вчинки добра вони не здатні!

²³Я подивився на землю, — а вона порожня і спустошена; на небо — й не було на ньому світла.

²⁴Я глянув на гори, а вони тремтять, і зрушились усі узгір’я.

²⁵Дивлюся далі, і не бачу жодної людини, а всі небесні птахи порозлітались.

²⁶Я бачу, як перед ГОСПОДОМ родюча земля перетворилась на пустелю, а від Його палкого гніву всі її міста лежать у руїнах.

²⁷Адже так говорить ГОСПОДЬ: Увесь край буде спустошено, хоч повністю його не знищу.

²⁸Тому-то й сумуватиме земля, і потемніють угорі небеса, бо Я так провістив. Я наперед визначив і не пожалію, — Я присягнувся і від цього не відступлю!

²⁹Від крику вершників і лучників порожніють цілі міста. Люди ховатимуться в нетрях, видиратимуться на скелі. Усі міста опустіють, — не залишиться жодного мешканця.

³⁰А ти, спустошений Єрусалиме, що робитимеш? Хоч одягаєшся в кармазин і оздоблюєш себе золотими прикрасами, підфарбовуєш стибієм[5] свої очі, — надаремно прикрашуєш себе. Відкинули тебе коханці, — вони вже зазіхають на твоє життя.

³¹Адже Я вже чую крик, наче породіллі, — зойк, наче жінки, котра народжує вперше, — лемент дочки Сіону. Вона волає, протягуючи свої руки: Горе мені, бо я вмираю на очах моїх убивць!