Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 2 Bible Online

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 2 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ 2

¹О, яким же мороком у Своєму гніві Господь вкрив дочку Сіону! Він з небес на землю скинув розкіш Ізраїлю, і навіть не згадав у день Свого гніву підніжок Свого престолу.

²Господь нещадно знищив всі поселення Якова, — у Своєму обуренні Він зруйнував фортеці Юдиної дочки, — скинув на землю, зганьбивши, все царство і його можновладців.

³У запалі Свого гніву знищив усю потугу[2] Ізраїлю, — відвернув перед ворогом Свою правицю захисту, запаливши проти Якова, ніби полум’я вогню, що все навколо пожирає.

⁴Він натягнув тятиву Свого лука, наче ворог, — зміцнив Свою правицю, немов противник, і знищив усе, що тішило мої очі. Його гнів спалахнув, як вогонь, і знищив намети дочки Сіону.

⁵Господь уподібнився до ворога, що погубив Ізраїль, — зруйнував його фортеці, знищив його палаци, примноживши в дочки Юди голосіння та смуток.

⁶Він розібрав Свою огорожу, — як навколо саду, спустошив Намет Своїх зборів, — ГОСПОДЬ допустив, аби в Сіоні забули про свята й суботи. В запалі Свого гніву відкинув і царя, і священика.

⁷Господь уневажнив Свого жертовника, зрікся Свого Святилища, передавши у руки ворогів мури його фортець. Було чути вигуки ворогів у ГОСПОДНЬОМУ Храмі, як у святкові дні.

⁸ ГОСПОДЬ вирішив знищити стіни дочки Сіону. Він простягнув мірний шнур, не стримавши Своєї руки від руйнування, — вкрив жалобою башти і стіни, — вони разом хиляться до остаточного зруйнування.

⁹Западаються в землю єрусалимські брами, — Він знищив і поламав їхні засуви. Його цар та можновладці нині серед чужих народів. Ніхто не навчає законів, а його пророки не отримують видінь від ГОСПОДА.

¹⁰Мовчки сидять на землі люди похилого віку Сіонської дочки. Посипавши порохом свої голови, вони одягнулись у веретища. А єрусалимські дівчата, схиливши низько свої голови, дивляться додолу.

¹¹Сліпнуть від сліз мої очі, перевертається все моє нутро, — серце розривається від болю[3], коли бачу, як гинуть дочки мого народу, і знемагають на міських майданах діти й навіть немовлята.

¹²Своїх матерів вони зі сльозами просять: Дай їсти, дай пити![4] Знесилені, вони, наче поранені, вмирають на грудях своїх матерів на всіх майданах міста…

¹³Що тобі сказати, або до чого тебе уподібнити, єрусалимська дочко? До чого тебе прирівняти, аби можна було тебе потішити, дівчино, — дочко Сіону? Адже твоє нещастя стало таким великим, як море! Хто в змозі тебе оздоровити?

¹⁴Твої пророки провіщали тобі марноту й фальш, — вони не відкривали твого беззаконня, аби таким чином відвернути від тебе неволю. Їхні провіщення — порожнеча, що спричинила твоє вигнання.

¹⁵Від здивування сплескують над тобою руками всі перехожі дорогою, — посвистують і хитають головами щодо дочки Єрусалима: Хіба це може бути те місто, про яке говорили: Вінець краси, радість усієї землі?!

¹⁶Всі твої вороги відкривають проти тебе в знущанні свої роти, посвистують і скрегочуть зубами, говорячи: Нарешті ми його проковтнули, — настав день, якого ми так очікували! Ми таки дочекалися й самі побачили!

¹⁷ ГОСПОДЬ здійснив те, що задумав, — Він виконав Своє провіщення, яким застерігав від давніх-давен, — нещадно знищив, дозволивши ворогові зловтішатись над тобою. Він зміцнив силою[5] твоїх гнобителів.

¹⁸Тож від усього серця волайте до Господа, мури Сіонської дочки, заливайтесь сльозами вдень і вночі! Не дозволяйте собі відпочинку, і нехай не висихають ваші очі.

¹⁹Вставай, голоси вночі на початку кожної сторожі, — нехай до вмлівання твого серця ллються твої сльози перед Господом, — здіймай до Нього свої руки й молись про долю своїх дітей, знесилених голодом й вмираючих на розі кожної вулиці.

²⁰Зглянься, ГОСПОДИ, й подивися, на кого Ти спровадив таке горе! Невже жінки мають їсти плід свого лона, — вигодованих ними немовлят? Невже мають бути вбитими в Господній Святині священики й пророки?

²¹Адже лежать мертвими на вулицях діти й люди похилого віку. Мої дівчата і мої юнаки полягли від меча, — Ти знищив їх у день Твого гніву, нещадно караючи усіх підряд…

²²Ти скликав, як на день свята, всі мої довколишні жахи. Тому в день ГОСПОДНЬОГО гніву не залишилось нікого, хто міг би врятуватись, або втекти; всіх, кого я випестила й зростила, — бідкається Сіонська дочка, — усіх мій ворог вигубив.