Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ЛУКИ 1 Bible Online

ЛУКИ 1 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ЛУКИ 1

¹Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,

²і як нам передали їх ті, які із самого початку були очевидцями й служителями Слова,

³то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

⁴щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

⁵В дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

⁶Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

⁷Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

⁸Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

⁹за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

¹⁰А весь народ під час кадіння молився знадвору.

¹¹І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

¹²Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

¹³Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

¹⁴І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

¹⁵Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.

¹⁶І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

¹⁷і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

¹⁸І промовив Захарія до ангела: З чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

¹⁹У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

²⁰І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

²¹Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався в храмі.

²²Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

²³І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

²⁴А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

²⁵Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

²⁶А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

²⁷до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

²⁸І, прийшовши до неї, сказав: Радій[1], сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

²⁹Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

³⁰Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

³¹І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

³²Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

³³і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

³⁴І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

³⁵У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

³⁶Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

³⁷тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

³⁸А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

³⁹Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

⁴⁰Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

⁴¹Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

⁴²і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

⁴³І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

⁴⁴Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

⁴⁵Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

⁴⁶ А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

⁴⁷і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

⁴⁸бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

⁴⁹бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

⁵⁰і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

⁵¹Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

⁵²скинув сильних з престолів і підняв покірних,

⁵³голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

⁵⁴Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

⁵⁵як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

⁵⁶Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

⁵⁷А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

⁵⁸Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

⁵⁹Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

⁶⁰Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

⁶¹А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

⁶²Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

⁶³Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

⁶⁴В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

⁶⁵І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

⁶⁶Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

⁶⁷Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

⁶⁸Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

⁶⁹Він підніс нам ріг[2] спасіння у домі Свого слуги Давида,

⁷⁰як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

⁷¹що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

⁷²щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

⁷³Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

⁷⁴щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

⁷⁵служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

⁷⁶І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

⁷⁷щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

⁷⁸аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

⁷⁹освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, й спрямувати наші ноги на дорогу миру!

⁸⁰А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.