Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ЛУКИ 6 Bible Online

ЛУКИ 6 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ЛУКИ 6

¹ Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.

²А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?

³У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?

⁴Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?

⁵І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!

⁶І сталося іншої суботи, коли увійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.

⁷Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.

⁸А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.

⁹Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?

¹⁰Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].

¹¹А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.

¹² Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.

¹³А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

¹⁴Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,

¹⁵Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом[7],

¹⁶Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

¹⁷ Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалиму, і з приморського Тира й Сидона,

¹⁸які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.

¹⁹І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.

²⁰ А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.

²¹Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.

²²Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.

²³Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.

²⁴Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.

²⁵Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.

²⁶Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.

²⁷ Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;

²⁸благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.

²⁹Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.

³⁰Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.

³¹Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само.

³²А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.

³³І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.

³⁴Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.

³⁵Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.

³⁶Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.

³⁷ Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам;

³⁸давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.

³⁹І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?

⁴⁰Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.

⁴¹Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка в твоєму оці, не помічаєш?

⁴²[Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

⁴³Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.

⁴⁴Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.

⁴⁵Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!

⁴⁶Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?

⁴⁷Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний:

⁴⁸він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.

⁴⁹А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!