Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ДІЇ 19 Bible Online

ДІЇ 19 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ДІЇ 19

¹І сталося, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши внутрішні території, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,

²запитав їх: Коли ви увірували, чи отримали ви Духа Святого? Вони відповіли йому: Та ми й не чули, що є Дух Святий!

³А він [їм] сказав: То в що ж ви хрестилися? Вони відповіли: В хрещення Івана.

⁴Тож Павло промовив: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, Хто йде за ним, тобто в Ісуса [Христа].

⁵Почувши, вони охрестилися в Ім’я Господа Ісуса,

⁶а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкували.

⁷А було їх усіх чоловік з дванадцять.

⁸Увійшовши до синагоги, він рішуче три місяці переконував і говорив про Царство Боже.

⁹А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи Господню дорогу на очах у безлічі народу, він відступив від них, відокремив учнів і викладав щодня в школі [одного] Тирана.

¹⁰Це було впродовж двох років, тож усі, які жили в Азії, почули Господнє Слово, — юдеї і греки.

¹¹Бог чинив надзвичайні чудеса руками Павла,

¹²так що на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили.

¹³Деякі з мандруючих юдейських заклиначів почали закликати Ім’я Господа Ісуса на тих, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!

¹⁴То були семеро синів одного юдейського первосвященика Скеви, — вони це робили.

¹⁵А злий дух у відповідь сказав їм: Ісуса я знаю і Павла знаю, а ви хто такі?

¹⁶І накинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, перемігши обох, подужав їх, так що втекли з того дому нагі та побиті.

¹⁷Це стало відомо всім юдеям і грекам, які жили в Ефесі, й страх напав на них усіх, і величалося Ім’я Господа Ісуса.

¹⁸Чимало хто з тих, які повірили, приходили, визнаючи й розповідаючи про свої вчинки.

¹⁹А багато ворожбитів, зібравши книги, спалили в усіх на очах. І підрахували їхню ціну та знайшли, що це п’ятдесят тисяч срібняків.

²⁰Отак, завдяки Господній силі, Слово зростало і міцніло.

²¹А як це завершилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши через Македонію і Ахаю, попрямувати до Єрусалима, говорячи: Як побуваю там, то потрібно мені й Рим побачити!

²²Пославши до Македонії двох із тих, які прислуговували йому, Тимофія і Ераста, сам затримався на якийсь час в Азії.

²³Того часу зчинився чималий заколот щодо Господньої дороги.

²⁴Бо один золотар на ім’я Дмитро, який виготовляв маленькі срібні храми Артеміди, давав ремісникам чималий заробіток.

²⁵Зібравши їх та інших, які цим займалися, він сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток — від цієї роботи;

²⁶і бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багатьох людей, говорячи, начебто те, що зроблено руками, — то не боги.

²⁷Є небезпека, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди вважатимуть за ніщо. І буде знищена велич тієї, якій поклоняється вся Азія та цілий світ!

²⁸Почувши це й переповнившись гнівом, вони кричали, вигукуючи: Велика Артеміда Ефеська!

²⁹Тож у місті зчинилася колотнеча. Схопивши Гая та Аристарха — македонців, супутників Павла, всі, як один, кинулися до амфітеатру.

³⁰Коли ж Павло хотів вийти до натовпу, то учні не дозволяли йому.

³¹Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, послали до нього і благали, щоб не йшов він до амфітеатру.

³²Отож, кожний кричав щось своє. Збори були бурхливі, та багато хто не знав, чому зібралися.

³³З юрби висунули Олександра, якого запропонували юдеї. Олександр, зробивши знак рукою, хотів дати пояснення юрбі.

³⁴Та довідавшись, що він юдей, усі зо дві години вигукували в один голос: Велика Артеміда Ефеська!

³⁵А міський писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду та її образ, що впав з неба?

³⁶Отже, оскільки це незаперечне, треба вам вгамуватися і не робити нічого необачного.

³⁷А ви привели цих людей, які ані храму не обікрали, ані богині нашої не зневажають.

³⁸Тому коли Дмитро й ті ремісники, які з ним, мають до когось справу, то є судді та проконсули, хай позивають один одного.

³⁹А як чогось іншого домагаєтеся, то нехай вирішиться це на законних зборах.

⁴⁰Оскільки нам загрожує небезпека бути за сьогоднішнє звинуваченими в заколоті, й немає жодної причини, котрою зможемо виправдати цей безпорядок! Сказавши це, він розпустив збори.