Read Ukrainian Contemporary Version 2023 ДІЇ 7 Bible Online

ДІЇ 7 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

ДІЇ 7

²А він промовив: Мужі, брати і батьки, послухайте! Бог слави з’явився нашому батькові Авраамові, коли він був у Месопотамії перед тим, як він оселився в Харані.

³І сказав йому: Вийди зі своєї землі, від свого роду та піди у край, який Я тобі покажу.

⁴Тоді він вийшов з Халдейської землі й оселився в Харані. А звідти, після смерті його батька, Бог переселив його в цю землю, де ви тепер живете.

⁵І не дав йому спадщини в ній навіть на стопу ноги, але обіцяв дати її для володіння йому та його нащадкам після нього, хоч не було в нього дитини.

⁶І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, будуть поневолені й гнобитимуть їх чотириста років.

⁷Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, якому вони служитимуть, і після цього вийдуть і будуть служити Мені на цьому місці!

⁸І дав йому завіт обрізання. І він породив Ісаака й обрізав його восьмого дня, Ісаак — Якова, Яків — дванадцятьох патріархів.

⁹А патріархи позаздрили Йосифові й продали його в Єгипет. Та з ним був Бог

¹⁰і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і милість перед фараоном, царем єгипетським, і той поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.

¹¹Настав же голод по всій [землі] єгипетській та ханаанській, і прийшла велика скрута, — наші батьки не знаходили поживи.

¹²Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.

¹³Коли ж вони прибули вдруге, Йосиф признався своїм братам, і рід Йосифа став відомим фараонові.

¹⁴Йосиф послав покликати свого батька Якова з усім родом, — сімдесят п’ять[9] душ.

¹⁵Тож Яків переселився в Єгипет, де помер сам і батьки наші;

¹⁶і перенесли їх до Сихема й поклали до гробниці, яку Авраам купив за срібло в синів Емора в Сихемі.

¹⁷Коли наближався час виконання обітниці, яку Бог проголосив Авраамові, народ в Єгипті збільшився і помножився,

¹⁸доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосифа.

¹⁹Він, замисливши зло проти нашого роду, гнобив наших батьків, примушуючи їх викидати своїх немовлят, аби не давати їм жити.

²⁰В цей час народився Мойсей, і був він гарний перед Богом; його годували три місяці в батьківському домі.

²¹Коли ж його покинули, то дочка фараона взяла його й вигодувала собі за сина.

²²І Мойсей був навчений усієї єгипетської мудрості, був сильний у своїх ділах та словах.

²³А коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів — синів Ізраїля.

²⁴Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і, убивши єгиптянина, помстився за покривдженого.

²⁵Він думав, що його брати зрозуміють, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Та вони не зрозуміли.

²⁶Наступного дня з’явився перед ними, коли вони билися, і намагався їх помирити, сказавши: Мужі, та ви ж брати, навіщо кривдите один одного?

²⁷А той, який кривдив ближнього, відштовхнув його, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею над нами?

²⁸Чи ти хочеш мене вбити так само, як учора вбив єгиптянина?

²⁹Через цю справу Мойсей утік і став чужинцем у Мадіамській землі, де породив двох синів.

³⁰Коли минуло сорок років, з’явився йому в пустелі при Сінайській горі ангел [Господній] у вогняному полум’ї куща.

³¹Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. А коли він підійшов, щоб роздивитися, то пролунав голос Господа:

³²Я, Бог твоїх батьків, Бог Авраама й Ісаака та [Бог] Якова! Охоплений трепетом, Мойсей не наважився поглянути.

³³Та Господь сказав йому: Зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на якому стоїш, — це свята земля!

³⁴Я поглянув і побачив гноблення Мого народу, який у Єгипті, Я почув їхній стогін, тож зійшов визволити їх. А тепер іди, Я посилаю тебе до Єгипту!

³⁵Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив старшим і суддею? — його, з’явившись у кущі, Бог рукою ангела послав як старшого й визволителя.

³⁶Саме він вивів їх, зробивши чудеса й ознаки в Єгипетській землі та на Червоному морі й упродовж сорока років у пустелі.

³⁷Це той Мойсей, який сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, [Його слухайте]!

³⁸Це той, хто в пустелі на зібранні був разом з Ангелом, який на Сінайській горі говорив до нього та до наших батьків, хто одержав живі слова, щоби дати нам;

³⁹якого не схотіли послухатися наші батьки, але відкинули його й повернулися своїми серцями до Єгипту,

⁴⁰сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі!

⁴¹І тими днями вони зробили теля, принесли жертву ідолові й веселилися з витвору своїх рук.

⁴²Тож Бог відвернувся і передав їх служити небесному війську, як написано в книзі Пророків: Доме Ізраїля, чи приносили ви Мені сорок років у пустелі заколення і жертви?

⁴³Ви ж підняли намет Молоха і зірку вашого бога Райфана — зображення, які самі зробили, щоби поклонятися їм! Я переселю вас аж за Вавилон!

⁴⁴Наші батьки мали в пустелі намет свідчення, як наказав Той, Хто велів Мойсеєві зробити його за зразком, який він бачив.

⁴⁵Узявши його, батьки наші занесли його разом з Ісусом в землю тих народів, які вигнав Бог з‑перед обличчя наших батьків, — і так аж до днів Давида,

⁴⁶який знайшов благодать у Бога і просив, щоби знайти дім для Бога Якова.

⁴⁷Та дім Йому збудував Соломон.

⁴⁸Але Всевишній проживає не в рукотворному, як каже пророк:

⁴⁹Небо — Мій престол, а земля — підніжжя для Моїх ніг. Який дім збудуєте Мені, — каже Господь, — або яке місце для Мого спочинку?

⁵⁰Хіба не Моя рука все це зробила?

⁵¹Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, — як батьки ваші, так і ви!

⁵²Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, які наперед провіщали про прихід Праведника, Якого ви тепер зрадили й убили.

⁵³Ви, котрі одержали Закон через веління ангелів, але не зберегли його!

⁵⁴Слухаючи це, вони палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.

⁵⁵Але Степан, сповнений Святого Духа, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога,

⁵⁶і сказав: Ось я бачу відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!

⁵⁷Голосно закричавши й затуливши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.

⁵⁸І, вивівши за місто, вони почали побивати його камінням. А свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, якого звали Савлом.

⁵⁹І побивали камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій!

⁶⁰Ставши на коліна, він скрикнув голосно: Господи, не зарахуй їм це за гріх! І, промовивши це, він упокоївся.