Read Ukrainian Contemporary Version 2023 КНИГА СУДДІВ 5 Bible Online

КНИГА СУДДІВ 5 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

КНИГА СУДДІВ 5

¹Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:

²За те, що в Ізраїлі постають вожді[8], й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте ГОСПОДА!

³Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму ГОСПОДУ, я вихвалятиму ГОСПОДА, Бога Ізраїлю!

⁴ ГОСПОДИ, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.

⁵Гори плавились від присутності ГОСПОДА, — як отой Сінай перед ГОСПОДОМ, Богом Ізраїлю.

⁶За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.

⁷Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!

⁸Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!

⁹Серце моє — з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, — благословіте ГОСПОДА!

¹⁰Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то

¹¹голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, — скрізь сповіщайте про благодіяння ГОСПОДНІ; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього ГОСПОДНІЙ народ подався до своїх брам.

¹²Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!

¹³Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, — ГОСПОДНІЙ народ пішов зі мною проти витязів!

¹⁴Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.

¹⁵З Деворою можновладці племені Іссахара, — нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…

¹⁶Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, — хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима — великі вагання…

¹⁷Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.

¹⁸І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.

¹⁹Прийшли царі, й почалась битва, — ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…

²⁰Навіть небесні зорі вступили у битву, — зі своїх орбіт воювали з Сісерою;

²¹потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!

²²Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, — від швидкої їзди їхніх вершників!

²³Прокляніть Мероз[9], — сказав ГОСПОДНІЙ ангел, — неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу ГОСПОДУ! Не прийшли допомогти ГОСПОДУ в боротьбі з ворожими воїнами!

²⁴Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, — серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.

²⁵Він попросив води, а вона дала молока, — у чаші витязів піднесла йому вершки.

²⁶Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, — наскрізь пробила його скроню.

²⁷Він звалився до її ніг, — впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…

²⁸Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?

²⁹Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, — та й вона сама себе потішає:

³⁰Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, — різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі — по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…

³¹Такий кінець усіх Твоїх ворогів, ГОСПОДИ! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.