Read Ukrainian Contemporary Version 2023 РУТ 1 Bible Online

РУТ 1 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

РУТ 1

¹У часи правління Суддів так сталось, що в країні настав голод. Тому один чоловік із Вифлеєма Юдейського пішов разом з дружиною і двома синами, аби оселитись на полях Моаву.

²Ім’я того чоловіка Елімелех, а ім’я його дружини — Ноемі; їхніх двох синів звали Махлон і Кілйон. Вони були ефратяни[1] з Вифлеєма Юдейського. Отже, прибули вони на моавські поля і там поселились.

³Незабаром Елімелех, чоловік Ноемі, помер, і вона залишилася одна зі своїми двома синами.

⁴Вони взяли собі за дружин моавійок; першу звали Орпа, а другу — Рут. Вони там прожили близько десяти років.

⁵Коли ж згодом обидва сини, Махлон і Кілйон, померли також, Ноемі залишилася і без обох своїх синів й без свого чоловіка.

⁶Коли ж на моавських полях вона почула, що ГОСПОДЬ змилосердився над Своїм народом, і дав їм хліб, то вона разом зі своїми невістками вирушила з моавських полів,

⁷і, залишивши свій дім, в якому проживала з двома своїми невістками, подалась на дорогу, що провадила в Юдейський край.

⁸ Прощаючись, Ноемі сказала двом своїм невісткам: Йдіть, і нехай кожна з вас повернеться в дім своєї матері! Нехай ГОСПОДЬ виявить до вас милосердя, як і ви виявляли доброту щодо померлих і до мене.

⁹Нехай ГОСПОДЬ допоможе вам, кожній зокрема, знайти притулок у домі свого чоловіка. На прощання вона поцілувала їх, але вони підняли плач і заридали.

¹⁰Вони їй говорили: Ні, ми підемо з тобою, до твого народу!

¹¹Але Ноемі наполягала: Повертайтесь, донечки мої! Для чого вам іти зі мною? Хіба я ще можу народити вам синів, які стали би для вас за чоловіків?

¹²Поверніться ж, мої донечки, та йдіть, адже я вже надто похилого віку, аби знову вийти заміж. І хоч би навіть я вирішила, що є ще надія, й вийшла заміж і наступної ночі була би з чоловіком та народила синів,

¹³то хіба ви чекали б, доки вони повиростають? Хіба це було би розумною підставою вам не виходити заміж? Ні, донечки мої, адже мені дуже прикро на душі за вас, що мене спіткала така доля від ГОСПОДА!

¹⁴Але вони знову, ще голосніше почали плакати. Нарешті Орпа все-таки попрощалась зі своєю свекрухою, тоді як Рут ще ближче пригорнулась до неї.

¹⁵Тоді Ноемі їй сказала: Ось твоя своячка повернулася до свого народу і до своїх богів; повернись і ти за своєю своячкою!

¹⁶Але Рут відповіла: Не вмовляй мене, щоб я тебе залишила, й відійшла від тебе. Адже куди підеш ти, туди піду і я; де житимеш ти, там і я проживатиму. Твій народ стане моїм народом, і твій Бог буде моїм Богом!

¹⁷Де помреш ти, там помру і я, і там буду похована. І що би ГОСПОДЬ не учинив зі мною, одна лише смерть розлучить мене з тобою!

¹⁸Зрозумівши, що та наполягає на тому, щоб іти з нею, Ноемі перестала її вмовляти.

¹⁹Так і йшли вони удвох, аж доки вони не прийшли до Вифлеєма. Коли ж вони ввійшли у Вифлеєм, сталося щось несподіване, — все місто про них загомоніло: Невже це Ноемі?

²⁰А вона їм говорила: Не називайте мене Ноемі, а називайте мене Марою[2], адже велику гіркоту визначив для мене Всемогутній.

²¹Я пішла звідти багатою, але ГОСПОДЬ повернув мене з порожніми руками. Тож навіщо називати мене Ноемі? Адже ГОСПОДЬ упокорив мене, і Всемогутній завдав мені лихо.

²²Отже, повернулась Ноемі з моавських полів, а з нею її невістка, моавійка Рут. Вони прибули у Вифлеєм на початку жнив ячменю.