Read Ukrainian Contemporary Version 2023 1 САМУЇЛА 17 Bible Online

1 САМУЇЛА 17 - Ukrainian Contemporary Version 2023 bible

1 САМУЇЛА 17

¹Якось филистимці зібрали своє військо, аби розпочати бойові дії, та оточили Сохо, що в Юдеї. Вони отаборились між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

²Саул також зібрав Ізраїльське військо. Вони вишикувались до бою проти филистимців в долині Ела (Дуба).

³Отже, филистимці стояли на пагорбі з одного боку, Ізраїльтяни ж стояли на пагорбі з іншого боку, а між ними була долина.

⁴І от з табору филистимців виступив єдиноборець на ім’я Голіаф з Ґата, Він був високого зросту — шість ліктів з п’яддю.

⁵Його голову захищав мідний шолом, а одягнений він був у лускоподібний мідний панцир вагою у п’ять тисяч шеклів міді.

⁶На його ногах були мідні наколінники, а за плечима — мідний спис.

⁷Держак його списа (ратище) був товщиною, як ткацький вал, наконечник якого важив шістсот шеклів заліза[19]. Його щитоносець йшов перед ним.

⁸Зупинившись, він заволав до Ізраїльських військових загонів: Для чого ви вишукувались для бою? Я — филистимець, а ви — слуги Саула! Виберіть з-посеред себе одного воїна, й нехай він виступить проти мене.

⁹Якщо він зможе зі мною воювати, і вб’є мене, то ми станемо вашими рабами, але якщо я подолаю його і вб’ю його, то ви станете нашими рабами й будете служити нам!

¹⁰Оце я сьогодні, — додав филистимець, — зганьблю Ізраїльське військо, дайте мені лише чоловіка для двобою!

¹¹Почувши слова филистимця, Саул і весь Ізраїль занепали духом і дуже злякались.

¹²Давид був сином вже згадуваного ефратянина з Вифлеєма Юдейського, на ім’я Єссей, у якого було вісім синів; той чоловік за днів Саула був уже в похилому віці, проживши багато років.

¹³Три найстарших сини Єссея пішли з Саулом на війну. Ось імена цих трьох його синів, які пішли воювати: найстарший — Еліяв, другий після нього Авінадав, а третій — Шамма.

¹⁴Давид був наймолодшим, тоді як троє найстарших вирушили за Саулом.

¹⁵Давид не раз ходив і повертався від Саула, аби доглядати отару свого батька у Вифлеємі.

¹⁶Це якраз був той час, коли филистимець протягом сорока днів, увечері й уранці, виходив з викликами.

¹⁷Якось Єссей сказав своєму синові Давидові: Візьми для своїх братів ефу отого пряженого зерна та оці десять хлібів, й поспіши з усім цим у табір до своїх братів.

¹⁸А ці десять кусків сиру занесеш до тисячника; дізнайся про стан здоров’я твоїх братів, і довідайся про їхні потреби.

¹⁹Зараз Саул і все військо Ізраїлю знаходяться в долині Елі, воюючи з филистимцями.

²⁰Давид устав рано-вранці, доручив отару сторожу, забрав вантаж і вирушив, як йому наказав Єссей. Коли він прибув до табору, військо якраз шикувалось у військові лави, вигукуючи бойові заклики.

²¹Так само, як Ізраїль, филистимці також шикувались у зустрічну шеренгу.

²²Тому Давид, залишивши свої клунки в сторожа обозу, побіг до передової шеренги; прийшовши туди, він привітав своїх братів.

²³Якраз під час розмови з ними з филистимських рядів виступив той самий филистимець-єдиноборець з Ґата на ім’я Голіаф, й почав вигукувати ті самі образливі слова, так що його почув і Давид.

²⁴Усі воїни Ізраїлю щоразу, коли бачили того чоловіка, втікали від самої його появи, оскільки дуже боялися.

²⁵У цей час якийсь чоловік з Ізраїльтян сказав: Ви тільки-но подивіться на цього велета, що знову виходить!? Адже він виступає лише для того, щоб ганьбити Ізраїль! От якби знайшовся чоловік, котрий його вбив би, того цар нагородив би великими скарбами, і віддав би за нього свою дочку за дружину, а всю його родину звільнив би від усякої данини (податків) в Ізраїлі.

²⁶Тоді Давид запитав військових, що стояли біля нього, говорячи: Що насправді має бути тому чоловікові, хто вб’є цього филистимця і зніме ганьбу з Ізраїлю? Адже хто він такий, цей необрізаний филистимець, що сміє ганьбити бойові лави живого Бога?

²⁷Люди передали йому ті самі слова, мовляв: Так і так станеться з тим чоловіком, котрий вразить його на смерть.

²⁸Коли його найстарший брат Еліяв почув цю розмову з воїнами, то Еліяв запалав гнівом на Давида і сказав: Чого ти, власне, прийшов? На кого ти залишив у пустелі ту невеличку отару? Я знаю твою зарозумілість і твої лихі думки, адже ти прийшов, щоб подивитись на битву!

²⁹Але Давид відповів: Що я такого зробив? Хіба не можна запитати?

³⁰Відвернувшись від брата до іншого воїна, він запитав те саме. Військові відповідали йому одне і те саме.

³¹Висловлювання і допитливість Давида почули також інші воїни й переповіли Саулу, а той наказав покликати його.

³²Тож Давид сказав Саулові: Нехай ніхто не падає духом з приводу цього велета. Твій слуга піде й буде битись з тим филистимцем!

³³Але Саул промовив до Давида: Ти не зможеш виступити проти того филистимця, щоб з ним битись, бо ти ще хлопчина, а він — воїн з юних літ!

³⁴Проте Давид відповів Саулові: Коли твій слуга пас вівці свого батька, бувало так, що приходив лев або ведмідь і хапав з отари овечку,

³⁵то я наздоганяв його, й бив його, та виривав вівцю з його пащі! Якщо ж він кидався на мене, то я хапав його за гриву, бив його і вбивав на смерть.

³⁶Тож, якщо твій слуга вбивав лева і ведмедя, то і з цим необрізаним филистимцем буде, як з одним з них! Адже він зганьбив військо живого Бога!

³⁷І Давид додав: ГОСПОДЬ, Який рятував мене з могутніх лев’ячих та ведмежих лап, Він врятує мене також і від рук того филистимця! Тоді Саул промовив до Давида: Іди, й нехай буде з тобою ГОСПОДЬ!

³⁸Саул одягнув Давида у свій одяг, поклав йому на голову мідний шолом, надів на нього панцир,

³⁹а поверх військового одягу припасував до пояса Давида свій меч. Давид пробував ходити, але він до такого не звик. І Давид сказав до Саула: Я не можу з незвички в цьому вбранні рухатись! Тому Давид усе це зняв з себе.

⁴⁰Натомість він узяв у свою руку власну палицю, вибрав собі з потічка п’ять гладеньких камінців, й поклав їх у пастушу торбину, що була в нього і служила йому замість сагайдака на камінці. Так, зі своєю пращею в руках він вийшов проти филистимця.

⁴¹А филистимець, разом зі своїм щитоносцем попереду, рухався, наближаючись до Давида.

⁴²Придивившись до Давида, филистимець не сприйняв його всерйоз, оскільки він виглядав зовсім хлопчиною, — рум’яним і вродливим на вигляд юнаком.

⁴³Тому филистимець зневажливо крикнув до Давида: Хіба я пес, що ти йдеш проти мене з палицею? І филистимець прокляв Давида в ім’я своїх богів.

⁴⁴Далі филистимець промовив до Давида: Підійди до мене ближче, і я віддам твоє тіло небесним птахам та земним звірам!

⁴⁵Але Давид у відповідь сказав филистимцю: Ти вийшов на мене з мечем, зі списом та щитом, а я йду на тебе в Ім’я ГОСПОДА Саваота, — Бога Ізраїлевого війська, Якого ти зганьбив!

⁴⁶Сьогодні ГОСПОДЬ віддасть тебе в мої руки; я тебе вб’ю й відсічу твою голову. Ще сьогодні віддам трупи филистимських військ небесним птахам і земним звірам, й таким чином уся земля зрозуміє, що є Бог в Ізраїлі!

⁴⁷Увесь зібраний тут люд пізнає, що ГОСПОДЬ спасає не мечем і не списом! Адже це ГОСПОДНЯ війна, тож Він віддасть усіх вас у наші руки!

⁴⁸Отже, коли филистимець вирушив й почав наближатись до Давида, то Давид швидко вибіг зі сторони бойових лав назустріч филистимцю.

⁴⁹Давид миттєво сягнув своєю рукою до торбини, вихопив звідти камінь й, метнувши ним із пращі, вразив филистимця в чоло так, що камінь застряв у його чолі, і він упав долілиць на землю.

⁵⁰Так Давид отримав перемогу над филистимцем, застосувавши пращу й камінь. Він уразив филистимця й убив його, хоч у руках Давида меча не було.

⁵¹Після цього Давид підбіг до филистимця і, вхопившись за його меч, витягнув меч з його піхви й добив його, після чого відсік мечем його голову. Филистимці, побачивши, що їхній лицар загинув, кинулись утікати,

⁵²тоді як Ізраїльські та Юдейські воїни підхопились і з бойовими закликами кинулись у погоню за филистимцями аж до входу в долину й до брам Екрона, так що тіла вбитих филистимців лежали скрізь по шаараїмській дорозі й до Ґата та Екрона.

⁵³Повернувшись з погоні за филистимцями, Ізраїльтяни пограбували їхній табір.

⁵⁴Давид же, узявши голову филистимця, приніс її в Єрусалим, а його зброю він поклав у своєму наметі.

⁵⁵Ще коли Саул дивився, як Давид виходить назустріч із филистимцем, він запитав Авнера, начальника свого війська: Авнере, чий то син цей юнак? А Авнер відповів: Як ти живий, царю, я не знаю.

⁵⁶Тоді цар звелів: Дізнайся, чиїм сином є цей юнак?

⁵⁷Тепер, коли Давид повернувся після перемоги над филистимцем, Авнер взяв його і привів до Саула. В той час голова филистимця ще була в його руці.

⁵⁸Тоді Саул запитав його: Чиїм сином ти є, юначе? А Давид відповів: Я — син твого слуги, вифлеємця Єссея[20].