Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Буття 2 Bible Online

Буття 2 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Буття 2

¹Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.

²Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.

³І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що, творячи, зробив був.

⁴Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. — Коли Господь Бог творив небо й землю,

⁵не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.

⁶Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.

⁷Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.

⁸Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.

⁹І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.

¹⁰З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.

¹¹Ім'я першої — Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.

¹²А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.

¹³Ім'я другої ріки — Гіхон вона обтікає ввесь Куш-край.

¹⁴Ім'я третьої ріки — Тигр вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка — Ефрат.

¹⁵Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.

¹⁶Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;

¹⁷з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."

¹⁸Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."

¹⁹І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.

²⁰І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.

²¹Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.

²²Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.

²³І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."

²⁴Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.

²⁵А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.