Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Буття 49 Bible Online

Буття 49 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Буття 49

¹Тоді Яків прикликав своїх синів і каже: "Зберіться, і я повім вам, що спіткає вас у днях прийдешніх.

²Зійдіться й слухайте, синове Якова, слухайте Ізраїля, вашого батька.

³Рувим! Ти — мій первенець, моя міць, первоплід моєї чоловічої сили. Вершина гідности й вершина сили.

⁴Бурхливий, немов вода, та не будеш горувати, бо ти вдерся на ложе твого батька. Ти бо осквернив моє ложе.

⁵Симеон та Леві — брати, насильства зброя — їх кинджали.

⁶Нехай душа моя не входить у їхні ради і честь не пристає в їх громаду; вони бо в своїм гніві повбивали мужів, понищили волів у своїм завзятті.

⁷Проклят нехай буде гнів їхній, бо він був запеклий, і шал їхній, бо був він несамовитий. Я розділю їх у Якові, я їх в Ізраїлі розсію.

⁸Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг.

⁹Левеня — Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить?

¹⁰Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи.

¹¹До виноградини він прив'язує своє осля, що до найкращої лози — дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон — свій одяг.

¹²Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби.

¹³Завулон житиме на примор'ї, де пристані — морським суднам, з боку ж Сидон у нього.

¹⁴Іссахар — осел костистий, що між кошарами розлігся.

¹⁵Бачив, що люба річ спочити та що земля прекрасна, і гне під в'юком спину, та й став рабом підлеглим.

¹⁶Дан судитиме люд свій, як одне з поколінь Ізраїля.

¹⁷Нехай буде Дан гадюкою при дорозі, зміюкою на стежці; вона кусає коня в ногу, і падає його вершник навзнак.

¹⁸Я вичікую, Господи, твого спасіння!

¹⁹Гад, — коли орда на нього нападає, він громить і переслідує її по п'ятах.

²⁰Ашер у хлібі розкошує, він постачає ласощі царські.

²¹Нафталі — лань бистронога, що родить гарні оленята.

²²Розкішна вітка — Йосиф, плідна при джерелі гілка, галузки її здіймаються по мурі.

²³З ним зачіпалися лучники, ворогували ті, що стріли пускають.

²⁴Та лук їхній поламався на друзки, їхні плечі та їхні руки охляли завдяки Сильному Якова, завдяки імені Пастиря та Скелі Ізраїля.

²⁵Завдяки Богові твого батька, що тобі помагає, та Всевишньому, що тебе благословляє благословенням небес ізгори, благословенням безодні, що розляглась долі, благословенням грудей і лона.

²⁶Нехай благословення твого батька, більші, ніж благословення гір відвічних і ніж приваба горбів споконвічних, на голову Йосифа зійдуть, на тім'я князя між його братами.

²⁷Веніямин — вовк хижий: вранці він добич пожирає, а ввечорі награбоване ділить."

²⁸Всі вони — це дванадцять поколінь Ізраїля, і це те, про що говорив до них їхній батько, коли благословив їх; а благословив він їх кожного благословенням, яке кожному личило.

²⁹По тому він повелів їм, кажучи: "Ось я збираюсь приєднатися до свого роду. Поховайте мене з моїми батьками в печері, що на полі Ефрона, хеттита;

³⁰у печері, що на полі Махпела, напроти Мамре, в Ханаан-краю, яку то з полем купив Авраам в Ефрона, хеттита, на власне кладовище.

³¹Там поховано Авраама й Сару, його жінку; там поховано Ісаака й Ревеку, його жінку, і там поховав я Лію.

³²Це поле й печеру на ньому куплено в синів Хета."

³³А коли Яків скінчив наказувати своїм синам, простягнув він свої ноги на ліжко й віддав духа та приєднався до свого роду.