Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Юдита 6 Bible Online

Юдита 6 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Юдита 6

¹Коли ж гармидер тих мужів, що були обступили раду, затих, Олоферн, головний вождь асирійського війська, мовив перед усім народом чужинецьким та до Ахіора, до всіх синів Моава:

²«А хто ти такий, Ахіоре, та наємці Ефраїма, щоб пророкувати поміж нами, як оце чиниш сьогодні, та щоб нас умовляти не йти війною проти ізраїльського люду, бо їхній Бог, мовляв, їх захищає? Хто бог, крім Навуходоносора? Він пошле свою силу й знищить їх з лиця землі, та й їхній Бог не захистить їх.

³Ми, його слуги, розгромимо їх як одного чоловіка, і вони не встояться перед напором нашої кінноти.

⁴Ми спалимо їх у метушні. Гори їх уп'ються їхньою кров'ю, рівнини їхні наповняться їхніми трупами. Стопи їхніх ніг не встояться перед нами, вони вигинуть до одного, каже володар Навуходоносор, пан усієї землі, бо він сказав, і його слова не будуть пусті.

⁵Ти ж, Ахіоре, наємче аммонський, ти, що сказав ці слова нині, в день свого зухвалого виступу, віднині не побачиш більше мого обличчя аж по день, коли я помщусь над кодлом тих, що втекли з Єгипту.

⁶Тоді моє військо та юрба моїх слуг проколе тобі мечем боки, і ти впадеш поміж їхніми пораненими, коли я вирушу проти Ізраїля.

⁷Мої слуги відведуть тебе в гори й залишать тебе в однім з міст, що на узгір'ях.

⁸Ти не загинеш, хібащо пропадеш разом з ними.

⁹Коли ж надієшся у своїм серці, що вони не будуть завойовані, нехай твоє обличчя не буде понурим. Я сказав, і ні одне з моїх слів не пропаде марно.»

¹⁰І повелів Олоферн своїм слугам, що стояли в його шатрі, схопити Ахіора й відвести його у Ветулію та видати в руки синів Ізраїля.

¹¹І схопили його слуги та й вивели за табір у долину, пройшли серед долини в гори й прибули до джерел, що під Ветулією.

¹²Побачивши їх мужі міста, що були на верху гори, вхопилися за зброю і вийшли за місто на шпиль гори, а всі пращники, щоб не дати їм піднятись угору, кидали на них камінням.

¹³Та вони підкрались попід гору й, зв'язавши Ахіора, покинули його одного біля стопи гори, самі ж повернулись до свого пана.

¹⁴Тоді сини Ізраїля, спустившись униз із міста й наблизившись до нього, розв'язали його, відвели в Ветулію та й поставили перед правителями свого міста;

¹⁵а були тоді: Озія, син Міхи, з коліна Симеона, Хавріс, син Готонієла, та Харміс, син Мелхієла.

¹⁶І скликали вони всіх старшин міста. Прибігла й уся їхня молодь та жінки на збори. Поставили Ахіора серед усього народу, й Озія спитав його, що сталось.

¹⁷А той у відповідь оповів їм про промову на нараді в Олоферна й про ті слова, що сам він вимовив був серед начальників синів асирійських, і як то Олоферн говорив з погордою про дім Ізраїля.

¹⁸Тоді народ упав обличчям до землі, поклонився Богу і заговорив уголос:

¹⁹«Господи, Боже неба! Поглянь на їхню гординю превелику й змилуйсь над пониженим нашим родом! Зглянься в цей день на тих, що тобі посвятились!»

²⁰Вони заспокоїли Ахіора й вітали його вельми.

²¹А Озія взяв його по зборах до себе в хату і справив бенкет для старших. Усю ту ніч молилися про допомогу до Бога Ізраїля.