Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Іов 21 Bible Online

Іов 21 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Іов 21

¹Заговорив Іов і мовив:

²«Вважайте, слухавши, на моє слово, і нехай воно втішить вас.

³Стерпіть мене, я буду говорити; як виговорюся — насміхайтесь.

⁴Чи ж то на людину моя скарга? Як тут не бути нетерплячим?

⁵Вважайте ж мені: ви вжахнетесь, затулите рукою уста ваші.

⁶Я сам, коли подумаю про те, здригаюсь, і моє тіло охоплює тремтіння.

⁷Чому живуть оті нечестиві, старіються та й ще багатіють?

⁸Їхні діти гараздують перед ними, нащадки їхні ростуть у них перед очима.

⁹Домівки їхні від страху безпечні, і бича Божого нема над ними.

¹⁰Їхній бик запліднює, не знемагає; корова їхня телиться, не скидає.

¹¹Вони пускають бігати дітей своїх, мов овець, й малеча їхня гарцює.

¹²Виспівують під бубон та під цитру, і веселяться під сопілки голос.

¹³Провадять дні свої у щасті, і сходять до Шеолу в мирі.

¹⁴А, проте, Богові казали: „Відступи від нас! Доріг твоїх не хочемо ми знати!

¹⁵Що він таке, отой Всемогутній, щоб нам йому служити? І що за користь нам його благати?"

¹⁶Чи ж їхнє щастя не в них у руках? Чи ж рада злих від нього не далека?

¹⁷Чи, може, світло у безбожних раз-у-раз гасне і падає на них нещастя? Чи часто у своєму гніві він їх губить,

¹⁸так, що вони стають, немов солома перед вітром, немов полова, що її здіймає вихор?

¹⁹А, може, Бог зберігає його кару для його дітей? Ні! Нехай відплатить йому самому, щоб сам теє відав!

²⁰Нехай побачить власними очима своє горе, і з гніву Всемогутнього хай вип'є!

²¹Яка йому журба про дім свій після нього, коли число місяців у нього пораховане?

²²Чи то ж нам Бога знання вчити, коли він судить щонайвищих?

²³Один умирає повний сили, повнотою щасливий та безпечний.

²⁴Стегна у нього повні ситі, кості його набиті шпигом.

²⁵А другий умирає наболілою душею, не скуштувавши щастя.

²⁶Разом лягають у порох, їх черва вкриває!

²⁷Я знаю добре думки ваші та замисли, що проти мене куєте.

²⁸Ви кажете: Де дім вельможі? Де намет, що грішники у ньому жили?

²⁹Хіба ви не питали тих, що у світах бували, над досвідом їхнім не розмишляли,

³⁰що в день біди лихий щаджен буває, що у день гніву він веселий?

³¹Хто йому закине його поведінку ввічі, і те, що він накоїв, хто йому відплатить?

³²Коли ж його внесуть на цвинтар, над гробом своїм він чатує.

³³Скиби землі йому солодкі. За ним ідуть усі люди, а перед ним — нема й ліку!

³⁴Що вони варті, ваші втіхи марні? Таж відповіді ваші — лиш омана!»