Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Іов 31 Bible Online

Іов 31 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Іов 31

¹«Я вчинив умову з моїми очима, щоб на дівицю й не дивились!

²І яка доля з висоти від Бога? Яка спадщина від Всесильного з неба?

³Чи ж не погибель для безбожних? Чи ж не нещастя лиходіям?

⁴Чи ж він доріг моїх не бачить? Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?

⁵Чи ж я ходив колись у неправді? Чи мої ноги бігли за обманом?

⁶Хай мене зважить на вазі правдивій, хай розпізнає Бог мою невинність!

⁷Коли ж мій крок схибив з дороги, і моє серце ходило слідом за очима, коли до рук моїх прилипла якась пляма,

⁸то хай я сію, а їсть хтось інший, і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!

⁹А коли якась жінка звела моє серце, коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —

¹⁰то нехай моя жінка для другого меле, інші нехай злягають з нею!

¹¹Бо це безславний вчинок; переступ, що під суд підпадає,

¹²вогонь, що пожирає до загуби, що ввесь мій урожай нищить дощенту.

¹³Якщо я правом мого раба легковажив чи рабині, як вони правувалися зо мною,

¹⁴то що чинитиму, коли Бог устане та розслідить? Що йому відповім я?

¹⁵Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?

¹⁶Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, або тьмарив очі вдовиці?

¹⁷Хіба я сам з'їдав мій шматок хліба? Хіба не їв його й сиротина?

¹⁸Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив її вже з лона матері моєї!

¹⁹Коли я бачив бідолаху без одежі, чи злидаря, який не мав чим укритись,

²⁰хіба мене не благословляли його стегна? Хіба він вовною з моїх овець не грівся?

²¹А коли на сироту здіймав я руку, бо бачив оборонця мого в брамі, —

²²то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, і хай моя рука відломиться від ліктя!

²³Бо страх Божий упав би на мене, і перед величчю його не міг би я устоятись!

²⁴Коли б на золото я покладав свою надію, коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,

²⁵коли б я тішився моїм великим статком, рукою моєю багато назбиравши,

²⁶коли б дививсь на сонце, як воно сяє, та як пливе велично місяць,

²⁷і тайкома пускав моє серце зблудити, і цілував устами мою руку, —

²⁸це теж був би тяжкий переступ, бо я б відрікався Бога, що на небі.

²⁹Чи я радів з нещастя мого супротивника? Чи веселився, як його спіткало лихо, —

³⁰я, що устам моїм не дозволяв грішити, домагаючись його життя з прокльоном?

³¹Хіба челядь мого шатра не говорила: Кого ж він не наситив м'ясом?

³²Чужинець не спав ніколи на вулиці, перехожому я відчиняв мої двері.

³³Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, скривав у грудях мої хиби,

³⁴боявся бо великої юрби, лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?

³⁵О, коли б уже хтось та мене переслухав! Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!

³⁶Щождо книги, що написав мій позивайло, то я носитиму її на плечах у себе, я покладу її, немов вінець, на себе.

³⁷Я виявлю йому всі мої кроки; неначе князь, я наближусь до нього!

³⁸Якщо кричало проти мене моє поле, і разом з ним плакали його борозни,

³⁹бо я його врожай з'їдав без грошей, смутив життя його робітників, —

⁴⁰то хай замість пшениці вродить будяки, замість ячменю — бур'ян!»