Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Іов 9 Bible Online

Іов 9 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Іов 9

¹Заговорив Іов і мовив:

²«Правда! Я знаю, що воно так; та й як би чоловік міг бути справедливим перед Богом?

³Коли б він захотів на прю з ним стати, на тисячу ні разу йому не відповів би.

⁴Він мудрий серцем і силою могутній; хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

⁵Він переносить гори, і вони не знають, в своєму гніві їх перевертає.

⁶Зрушує землю з її місця, й її стовпи стрясаються.

⁷Він велить сонцю, і воно не сходить; кладе печать на звізди.

⁸Він небеса нап'яв, сам він; він ходить по морських висотах.

⁹Він створив Віз, Косарів, Квочку і Комори Півдня.

¹⁰Він творить діла великі, незбагненні і чудеса без ліку!

¹¹Як пройде попри мене, я не побачу, як промайне, я не помічу.

¹²Як він щось забере, хто йому заборонить? Хто йому скаже: Що чиниш?

¹³Бог не одвертає свого гніву; під ним лежать помічники Рагава!

¹⁴Де вже мені йому відповідати та проти нього слова підбирати?

¹⁵Я хоч би й правий був, не озвався б, а радше милосердя в судді мого благав би.

¹⁶Коли б я і покликав, і він озвався, я не повірив би, що він мій голос слухає.

¹⁷Він, що торощить мене в хуртовині і множить без причини мої рани, —

¹⁸він не дає мені й відідхнути так насичує мене гіркотою.

¹⁹Коли йдеться про силу, він могутній! Коли про суд, хто сміє його позивати?

²⁰Якщо виправдовуватимусь, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

²¹Невинний я? Я й сам не знаю! Життя моє мені нінащо.

²²Тому й кажу: Усе одно безвинного й грішника він губить.

²³А коли бич зненацька убиває, з невинного розпуки він сміється.

²⁴Коли якусь країну віддано в руки лиходія, обличчя її правителів він закриває. Як же не він — хто інший?

²⁵І мчать мої дні від гінця швидше, біжать, щастя не бачать.

²⁶Линуть, мов чайки з очерету, неначе яструб, що падає на здобич.

²⁷Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, скину хмурий вид, розвеселюся! —

²⁸то я тремчу перед усіма муками моїми, бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

²⁹Коли ж я винуватий, чому маю томитися надармо?

³⁰Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

³¹навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, мною гидилась би моя одежа.

³²Бо він не людина, як я, щоб я міг йому відповісти: Ходімо на суд разом!

³³Немає посередника між нами, що поклав би на нас обох свою руку,

³⁴що відвернув би свій бич від мене, щоб страх його не лякав мене більше.

³⁵Однак я говоритиму; я його не боюся, бо не такий я перед самим собою.»