Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Псалми 119 Bible Online

Псалми 119 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Псалми 119

¹Щасливі ті, що їх дорога бездоганна, що ходять за Господнім законом.

²Щасливі ті, що його свідоцтва пильнують, шукають його всім серцем.

³Вони не чинять беззаконня, вони його путями ходять.

⁴Ти повелів заповіді твої, щоб пильнувати вельми.

⁵О, якби мої дороги були певні, щоб зберігати твої установи!

⁶Тоді б я не осоромився, вважаючи на всі твої веління.

⁷Я буду щирим серцем тобі дякувати, навчаючись твоїх присудів справедливих.

⁸Я берегтиму твої установи, не покидай мене зовсім.

⁹Як юнак берегтиме чистою свою дорогу? Пильнуючи її за твоїм словом.

¹⁰Усім моїм серцем я тебе шукаю; не дай мені відхилитись від заповідей твоїх.

¹¹Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе.

¹²Благословен єси, о Господи! Навчи мене твоїх установ.

¹³Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх.

¹⁴Я радуюсь дорогою твоїх свідоцтв понад усі скарби.

¹⁵Про твої заповіді буду роздумувати і на стежки твої буду вважати.

¹⁶Установами твоїми я втішатимусь, я не забуду твого слова.

¹⁷Добре чини з твоїм слугою, щоб я міг жити й твоє слово пильнувати.

¹⁸Відкрий мої очі, щоб я міг бачити дива закону твого!

¹⁹Я — на землі чужинець, не крий від мене велінь твоїх.

²⁰Моя душа умліває, бажаючи ввесь час присудів твоїх.

²¹Ти погрозив гордим, отим проклятим, що від велінь твоїх блудять далеко.

²²Візьми від мене сором і зневагу, бо я беріг твої свідоцтва.

²³Хоча князі, розсівшись, говорять проти мене, слуга твій роздумує про твої установи.

²⁴Бо твої свідоцтва — моя втіха, вони — мої дорадники.

²⁵Душа моя до пороху прилипла, оживи мене за твоїм словом.

²⁶Я оповів мої дороги, і ти вислухав мене; навчи мене твоїх установ!

²⁷Дай мені зрозуміти дорогу заповідей твоїх, і про чудеса твої я буду роздумувати.

²⁸Тане душа моя від смутку, постав мене на ноги за твоїм словом.

²⁹Дорогу неправди відверни від мене, подай ласкаво закон твій.

³⁰Я собі вибрав дорогу правди, поставив присуди твої перед собою.

³¹Я пристав міцно до свідоцтв твоїх; о Господи, не дай мені осоромитись!

³²Дорогою велінь твоїх поспішатиму, бо ти пошириш моє серце.

³³Навчи мене, о Господи, дороги установ твоїх, триматимусь її на кожнім кроці.

³⁴Дай мені розум, і я берегтиму закон твій, зберігатиму його усім серцем.

³⁵Настав мене на стежку велінь твоїх, у ній бо моя втіха.

³⁶Нахили моє серце до свідоцтв твоїх, не до наживи.

³⁷Поверни мої очі, щоб не дивились на марноту! Живи мене на твоїй дорозі!

³⁸Утриваль твоєму слузі твоє слово, що веде до страху перед тобою.

³⁹Відверни від мене сором, котрого я боюся, бо присуди твої добрі.

⁴⁰Глянь, я твоїх заповідей прагну; живи мене по твоїй правді.

⁴¹Нехай прийде, о Господи, на мене твоя милість і твоє спасіння по твоєму слову.

⁴²І я відповім тим, що кепкують з мене, — бо я звірився на твоє слово.

⁴³Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди твої надіюсь

⁴⁴і пильнуватиму закон твій завжди, по віки вічні.

⁴⁵І я ходитиму в обширі, бо заповідей твоїх шукаю.

⁴⁶Я промовлятиму перед царями про твої свідоцтва — і не осоромлюся.

⁴⁷Втішатимуся веліннями твоїми, — я їх люблю.

⁴⁸І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, — я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи.

⁴⁹Згадай слузі твоєму твоє слово, бо ти подав мені надію.

⁵⁰Оце моя відрада в моїм горі, що твоє слово мене оживляє.

⁵¹Горді глузують з мене вельми, та від закону твого я не відхиляюсь.

⁵²Я згадую, о Господи, твої присуди споконвічні — і утішаюсь.

⁵³Обурення охопило мене супроти беззаконних, що покидають закон твій.

⁵⁴Твої установи піснями для мене стали у долі мого вигнання.

⁵⁵Я згадую, о Господи, ночами твоє ім'я і бережу закон твій.

⁵⁶Це була моя частка, що я беріг твої заповіді.

⁵⁷Доля моя — Господь; я мовив: Берегтиму твоє слово.

⁵⁸З усього серця прошу у тебе ласки: змилуйся надо мною по твоєму слову!

⁵⁹Я роздумую про мої дороги і спрямовую мої стопи до твоїх свідоцтв.

⁶⁰Спішивсь я і не барився, велінь твоїх щоб пильнувати.

⁶¹Мене обплутало мотуззя беззаконних, але я не забув закону твого.

⁶²Опівночі я встану тебе прославляти — за твої присуди справедливі.

⁶³Я приятель усім тим, що тебе бояться і заповідей твоїх пильнують.

⁶⁴Земля, о Господи, повна твоєї ласки; навчи мене твоїх установ.

⁶⁵Добре вчинив єси з твоїм слугою, Господи, за словом твоїм.

⁶⁶Навчи мене доброго розуму й знання, бо я здаюся на твої веління.

⁶⁷Поки я не був іще упокорений, блукав я; тепер же я пильную твоє слово.

⁶⁸Ти добрий і доброчинний; навчи мене твоїх установ.

⁶⁹Горді кують на мене брехні, я ж усім серцем бережу заповіді твої,

⁷⁰Їхнє серце, мов жир, ситне; а я твоїм законом утішаюсь.

⁷¹Добре мені, що був упокорений, щоб установ твоїх навчитись.

⁷²Ліпший для мене закон уст твоїх, ніж гори золота й срібла.

⁷³Руки твої мене створили й укріпили; настав мене, і я велінь твоїх навчуся.

⁷⁴Ті, що тебе бояться, побачивши мене, розвеселяться, бо я надіюся на твоє слово.

⁷⁵Знаю, о Господи, що твої присуди справедливі і що ти упокорив мене по правді.

⁷⁶Милість твоя, молю, нехай мене потішить, за словом твоїм до слуги твого.

⁷⁷Хай твоє милосердя зійде на мене, і я буду жити, бо закон твій — моя відрада.

⁷⁸Хай поб'є сором гордих, що мене незаслужено гнітять, я ж над твоїми заповідями буду роздумувати.

⁷⁹Хай повернуться до мене ті, що тебе бояться і відають твої свідоцтва.

⁸⁰Хай моє серце буде бездоганним у твоїх установах, щоб мені не осоромитись.

⁸¹Душа моя знемагає за твоїм спасінням, на слово твоє я надіюсь.

⁸²Очі мої знемоглися за твоїм словом, кажучи: Коли мене потішиш?

⁸³Бо я став, мов бурдюк у димі, але установ твоїх не забуваю.

⁸⁴Скільки його, того віку, у слуги твого? Коли ти над гонителями моїми суд учиниш?

⁸⁵На мене яму викопали горді, а це не за законом твоїм.

⁸⁶Усі твої веління — правда; мене незаслужено гонять, подай мені допомогу!

⁸⁷Вони мене ледве зо світу не зігнали, та заповідей твоїх я не покинув.

⁸⁸Живи мене за твоєю ласкою — я пильнуватиму свідоцтво уст твоїх.

⁸⁹Повіки, Господи, слово твоє твердо стоїть на небі.

⁹⁰Від роду й до роду твоя правда. Ти укріпив землю, і вона стоїть твердо.

⁹¹За твоїми присудами усе стоїть сьогодні, усе бо тобі служить.

⁹²Якби закон твій та не був відрадою моєю, я був би вже загинув у моїм горі.

⁹³Повіки заповідей твоїх я не забуду, бо ними мене оживляєш.

⁹⁴Твій я: спаси мене, бо я заповідей твоїх шукаю.

⁹⁵Чигають грішники на мене, мене погубити; я ж на свідоцтва твої вважаю.

⁹⁶У кожній досконалості кінець я бачив; твоя ж заповідь широкосяжна.

⁹⁷Як я люблю закон твій! Він моє повсякденне розважання.

⁹⁸Мудрішим за моїх ворогів робить мене твоє веління, бо воно зо мною завжди.

⁹⁹Понад усіх моїх учителів я став розумним, свідоцтва бо твої — моє розважання.

¹⁰⁰Більш, ніж старі, я розумію, бо я беріг твої заповіді.

¹⁰¹Від усякої лихої стежки стримую я ноги, щоб пильнувати твоє слово.

¹⁰²Від присудів твоїх не ухиляюсь, бо ти мене навчаєш.

¹⁰³Які солодкі твої слова для мого піднебіння, — для уст моїх солодші меду!

¹⁰⁴Твоїми заповідями я став розумний, тому й ненавиджу всяку неправдиву стежку.

¹⁰⁵Слово твоє — світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці.

¹⁰⁶Я поклявся й постановив пильнувати твої присуди справедливі.

¹⁰⁷Смутний я понад міру! О Господи, живи мене за твоїм словом!

¹⁰⁸Зволь, Господи, прийняти уст моїх жертву і навчи мене твоїх присудів.

¹⁰⁹Життя моє у небезпеці завжди, але закону твого я не забуваю.

¹¹⁰Поставили безбожні сильце на мене, та я від заповідей твоїх не відхилився.

¹¹¹Твої свідоцтва — спадщина моя повіки, вони бо радість мого серця.

¹¹²Я нахилив моє серце виконувати твої установи повіки й на кожнім кроці.

¹¹³Я ненавиджу двоєдушних, а люблю — закон твій.

¹¹⁴Ти захист мій і щит мій, на слово твоє я надіюсь.

¹¹⁵Гетьте від мене, беззаконні, і я буду пильнувати веління мого Бога.

¹¹⁶Підтримай мене за твоїм словом, щоб я міг жити; не дай, щоб я моєї надії стидався.

¹¹⁷Підтримай мене, і я спасуся, на твої установи завжди вважатиму.

¹¹⁸Осоружні усі ті тобі, що від установ твоїх відходять, бо неправда — їхня думка.

¹¹⁹Усіх грішників землі вважаєш за жужель, тим і люблю твої свідоцтва.

¹²⁰Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.

¹²¹Я творив суд і справедливість, — гнобителям моїм мене не видай.

¹²²Будь запорукою слузі твоєму на благо, нехай не гнітять мене горді.

¹²³Очі мої знемоглися, чекаючи на твоє спасіння, на слово твоєї правди.

¹²⁴Вчини з твоїм рабом за твоєю ласкою і навчи мене твоїх установ.

¹²⁵Я твій слуга, настав мене на розум, щоб я спізнав твої свідоцтва.

¹²⁶Час Господеві діяти! Порушили закон твій.

¹²⁷Тим і люблю твої веління, над золото, над щире.

¹²⁸Тому всі твої заповіді я визнаю за справедливі; кожну неправедну стежку ненавиджу.

¹²⁹Дивні твої свідоцтва, тому душа моя їх пильнує.

¹³⁰Слова твої, відкрившись, просвітлюють, дають розуму простим.

¹³¹Широко відкриваю уста мої, прагну, бо я велінь твоїх бажаю.

¹³²Обернись до мене й змилуйся надо мною, як ти звичайно робиш із тими, що люблять твоє ім'я.

¹³³Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною.

¹³⁴Визволь мене від гніту людини, і твої заповіді я пильнуватиму.

¹³⁵Світи твоїм обличчям на слугу твого і навчи мене твоїх установ.

¹³⁶Потоками з очей моїх ллються сльози, бо не додержується більш закон твій.

¹³⁷Ти — справедливий, Господи, і праві твої присуди!

¹³⁸Ти заповів твої свідоцтва в справедливості й великій правді.

¹³⁹Моя горливість мене виснажила, бо противники мої забули твоє слово.

¹⁴⁰Глагол твій — понад усяку пробу, і слуга твій його любить.

¹⁴¹Малий я, і гордують мною, та заповідей твоїх не забуваю.

¹⁴²Справедливість твоя — справедливість вічна, і закон твій — правда.

¹⁴³Напасть і горе на мене напосіли, веління твої — моя відрада.

¹⁴⁴Свідоцтва твої — вічна справедливість; дай мені розуму, і я буду жити.

¹⁴⁵З усього серця взиваю: Вислухай мене, Господи! — я установи твої буду пильнувати.

¹⁴⁶До тебе я взиваю: Спаси мене! Я берегтиму твої свідоцтва.

¹⁴⁷Удосвіта встаю і допомоги благаю, надіюся на слово твоє.

¹⁴⁸Очима випереджую нічні сторожі, щоб розважати над твоїм глаголом.

¹⁴⁹Почуй мій голос, за твоїм милосердям, Господи, живи мене, як звик єси робити.

¹⁵⁰Наблизились гонителі мої несправедливі, а від закону твого віддалились.

¹⁵¹Близько єси, о Господи, і всі твої веління — правда.

¹⁵²Віддавна з твоїх свідоцтв знаю, що ти їх заснував навіки.

¹⁵³Поглянь на моє горе й визволь мене, бо я не забуваю закону твого.

¹⁵⁴Обстань за мою справу й викупи мене! Живи мене за твоїм словом!

¹⁵⁵Далеко від грішників спасіння, бо вони твоїх установ не шукають.

¹⁵⁶Милість твоя, о Господи, велика; живи мене, як звик єси робити.

¹⁵⁷Сила гонителів та противників у мене, але від твоїх свідоцтв я не ухилявся.

¹⁵⁸Бачу відступників я і бриджуся ними, бо не пильнують слова твого.

¹⁵⁹Глянь, як я заповіді твої люблю! Господи, живи мене за твоїм милосердям.

¹⁶⁰Початок твого слова — правда, і вічний кожний присуд справедлисти твоєї.

¹⁶¹Князі мене безвинно гонять, та твого слова боїться моє серце.

¹⁶²Радію твоїм словом, неначе той, хто знайшов велику здобич.

¹⁶³Я ненавиджу кривду й гидую нею, люблю закон твій.

¹⁶⁴Сім раз на день я тебе хвалю за твої присуди справедливі.

¹⁶⁵Глибокий мир тим, що закон твій люблять, — вони не спіткнуться.

¹⁶⁶Надіюсь на твоє спасіння, Господи, веління твої виконую.

¹⁶⁷Душа моя свідоцтва твої пильнує і любить їх вельми.

¹⁶⁸Пильную заповіді твої і свідоцтва твої, бо всі мої дороги перед тобою.

¹⁶⁹Нехай моє благання, Господи, до тебе дійде, дай мені розум за твоїм словом.

¹⁷⁰Нехай моя молитва прийде перед тебе, визволь мене за твоїм словом.

¹⁷¹Нехай мої уста хвалу возносять, бо ти мене твоїх установ навчаєш.

¹⁷²Язик мій хай співає твоє слово; всі бо твої веління — справедливі.

¹⁷³Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав.

¹⁷⁴Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій — моя відрада.

¹⁷⁵Нехай моя душа живе й тебе хвалить, і твої присуди нехай мені допоможуть.

¹⁷⁶Блукаю, мов вівця, що заблудила; шукай слугу твого, бо я велінь твоїх не забуваю.