Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Приповідки 1 Bible Online

Приповідки 1 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Приповідки 1

¹Приповідки Соломона, сина Давида, царя Ізраїля,

²щоб пізнати мудрість і навчання, щоб зрозуміти слова розсудні,

³щоб засвоїти (собі) освічену науку, — справедливість, правосуддя та правоту, —

⁴щоб дати простодушним розсудність, юнакові знання та обачність,

⁵щоб мудрий слухав і зростав у знанні, розумний придбав здорові засади,

⁶щоб зрозумів приповідки та приховане значення, слова мудрих та їхні загадки.

⁷Острах Господній — початок мудрости; безумні мудрістю й навчанням нехтують.

⁸Слухай, мій сину, настанови батька твого; не відкидай поучування матері твоєї,

⁹бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию.

¹⁰Мій сину! Коли тебе будуть зводити грішні, не піддавайся!

¹¹Як скажуть: “Ходи з нами, засядьмо на кров невинну, причаймося на безвинного — без усякої причини,

¹²поглиньмо їх, мов Шеол, живих, цілком, мов би вони провалилися в пропасть!

¹³Ми знайдемо всяких благ дорогоцінних, сповнимо наші доми здобиччю.

¹⁴Кинь жереб твій разом із нами, гаман нехай один буде в усіх нас!”

¹⁵Мій сину! Не ходи по їхній дорозі з ними, зверни ногу твою з їхньої стежки,

¹⁶бо ноги їх біжать до злого, поспішають, щоб кров пролити.

¹⁷Таж даремно розставляють сіть в очах усілякої пернатої породи.

¹⁸Вони ж на власну кров чигають, на самих себе засідають.

¹⁹Такий кінець усіх тих, що на здирство ласі; воно вбиває того, хто його в собі має.

²⁰Мудрість по вулицях голосить, свій голос по майданах піднімає,

²¹на роздоріжжях гомінливих кличе, при входах у браму в місті виголошує:

²²“Докіль, придуркуваті, дурноту любитимете? Докіль насмішники кохатимуться в насмішках, безумні ненавидітимуть науку?

²³Верніться на мою дорогу; ось ізіллю на вас мій дух, слова мої звіщу вам.

²⁴За те, що кликала я, та ви зреклися, як простягала руку, ніхто не хотів зважати,

²⁵за те, що гордували всякою порадою моєю, моїх докорів не сприймали, —

²⁶то я буду сміятися з вашого нещастя, я буду кпити, як на вас страх надійде;

²⁷як страх на вас надійде, немов буря; злетить на вас нещастя, немов вихор, коли на вас наляже гніт і смуток.

²⁸Тоді будуть до мене кликати, та я не обізвуся, будуть шукати мене пильно, але не знайдуть.

²⁹За те, що вони зненавиділи науку, страху Господнього не прийняли,

³⁰поради моєї не бажали, знехтували всі мої докори, —

³¹тому плоди своїх учинків їстимуть, наситяться задумами своїми.

³²Бо відступництво невігласів їх убиває, і безтурботність дурнів губить їх.

³³Хто ж слухає мене, той житиме безпечно, і буде спокійний, не боявшися лиха”.