Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Приповідки 17 Bible Online

Приповідки 17 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Приповідки 17

¹Ліпше шматок хліба та мир до нього, ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода.

²Розумний слуга старшує над ганебним сином, — з братами він розділить спадщину.

³Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце.

⁴Злочинець уважний на згубну мову, а брехун прислухається до лукавого язика.

⁵Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; і хто нещастю радий, той не уникне кари.

⁶Вінець старих людей — сини синів; слава ж дітей — їхні батьки.

⁷Не личить дурневі наказуюча мова, тим менше князеві — уста брехливі.

⁸Гостинець — самоцвіт для того, хто його має: куди б не обернувсь він, матиме щастя.

⁹Хто провину покриває — той любови шукає; хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє.

¹⁰Більше картання проймає розумного, аніж дурного сто ударів.

¹¹Лихий шукає тільки заколоту, тож на нього посланий буде жорстокий ангел.

¹²Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, аніж на дурня, коли він шаліє.

¹³Хто за добро злом платить, від хати того зло не відійде.

¹⁴Почати сварку — немов випустити воду: покинь спір, заки зчиниться сварка.

¹⁵І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, обидва вони огидні Господеві.

¹⁶Навіщо гроші в руках дурня? Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема.

¹⁷Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя.

¹⁸Не має глузду той, хто зобов'язується і дає запоруку перед ближнім.

¹⁹Хто любить рани, той любить сварку; а хто нахабний, той занепаду шукає.

²⁰Підступне серце добра не знаходить; язик лукавий у біду потрапляє.

²¹Хто народжує дурня — собі на журбу народжує; тим то батько дурного радощів не знає.

²²Веселе серце — ліки добрі; а дух прибитий висушує й кості.

²³Гостинці з пазухи бере безбожний, щоб скривити стежки правосуддя.

²⁴Мудрість у розумного перед очима, дурного ж очі на край землі несуться.

²⁵Безумний син своєму батькові досада, і гіркота тій, що його вродила.

²⁶Карати справедливого не добре, як і бити благородного за правоту.

²⁷Хто в словах здержливий, той має знання, і розумний той, у кого кров холодна.

²⁸І дурень, як мовчить, здається мудрим, і розважливим, як стулить губи.