Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Приповідки 19 Bible Online

Приповідки 19 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Приповідки 19

¹Ліпше убогий, що ходить у своїй невинності, ніж дурний з нещирими устами.

²Навіть горливість без знання не добра, а хто надто поспішає — помилиться.

³Безумність людини руйнує її долю, та й ще на Господа вона серцем гнівається.

⁴Багатство множить друзів, а бідного покидає й друг його.

⁵Фальшивий свідок не уникне кари; хто дихає брехнею, не знайде рятунку.

⁶Багато тих, що запобігають у князя ласки; кожен друг тому, хто дає гостинці.

⁷Убогим всі брати нехтують, тим більше його друзі віддаляються від нього; у кого забагато приятелів, матиме з цього шкоду, так само, хто вганяється за чужими справами.

⁸Хто здобуває мудрість, той любить свою душу; хто розуму пильнує, той знайде добро.

⁹Неправдомовний свідок не уникне кари; хто дихає брехнею, той загине.

¹⁰Не личать дурневі розкоші, тим менше слузі — панувати над князями.

¹¹Розважність людини — бути повільним до гніву; слава її — переступи забувати.

¹²Гнів царський — мов рик лева, а його милість — як роса на рослину.

¹³Дурний син — батькові нещастя; а суперечки жінчині — безупинне води накрапання.

¹⁴Дім і достатки — то по батьках спадок, але від Господа розумна жінка.

¹⁵Лінивство глибокий сон наводить; душа недбала буде голодувати.

¹⁶Хто береже заповідь, той береже себе самого, а хто словом нехтує, той помре.

¹⁷Хто чинить бідному добро, той Господеві позичає, і він йому відплатить за його добродійство.

¹⁸Карай твого сина, покіль є надія, але б'ючи, не бий його до смерти.

¹⁹Вельми гнівливий прийме кару: бо коли його хочеш рятувати, зробиш ще більше гнівливим.

²⁰Слухай пораду й приймай навчання, щоб стати мудрим наостанку.

²¹Багато задумів у серці людини, але воля Господня — вона встоїться.

²²Плід людини — її милосердя; убогий — ліпший, ніж брехун.

²³Господній острах — життєдайний: насичений ним — в спокої перебуватиме, і лихо його не спіткає.

²⁴Ледачий запускає свою руку в миску, та тяжко йому її до рота донести.

²⁵Коли насмішника вдариш, то й простодушний стане розумнішим; коли розумного скартати, він набереться знання.

²⁶Хто обдирає батька й проганяє матір, той син ганебний, безсоромний.

²⁷Кинь, сину, слухати науку, що відводить від слів розумних.

²⁸Лукавий свідок глузує з правосуддя, а уста грішників пожирають беззаконня.

²⁹Готові на насмішників дрюки, і на спину дурних — удари.