Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Приповідки 6 Bible Online

Приповідки 6 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Приповідки 6

¹Мій сину! Коли за ближнього ти поручився, коли дав руку твою за чужого,

²коли зв'язав себе словами уст своїх, коли піймавсь словами уст власних,

³вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, бо ти попався в руки ближньому твоєму: — іди, смирися, наполягай на твого ближнього;

⁴не дай очам твоїм ні сну, ні дрімоти твоїм повікам.

⁵Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) і немов та птиця з сильця.

⁶Іди, ледащо, до мурашки; приглянься до її звичаїв, будь розумним.

⁷Нема в неї ні начальства, ні назирателя, ані вождя, —

⁸і літом вона хліб собі готує, у жнива збирає корм свій.

⁹Докіль лежатимеш, лінивче, коли ти встанеш зо сну свого?

¹⁰Не довго будеш спати, не довго й куняти, не довго будеш, розлігшися, згортати руки,

¹¹і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; і недостача, мов муж збройний.

¹²Людина розбещена, чоловік безбожний — ходить з неправдивими устами,

¹³мружить очі, совгає ногами, подає знаки своїми пальцями.

¹⁴З лихими думами на серці він увесь час зло кує, сіє розбрат.

¹⁵Тому на нього нагло надійде погибель, він вмить буде розбитий, без рятунку.

¹⁶Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні:

¹⁷горді очі, язик брехливий, руки, що кров безвинну проливають,

¹⁸серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко,

¹⁹фальшивий свідок, що дихає брехнею, та той, що між братами сіє чвари.

²⁰Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, не відкидай навчання матері твоєї.

²¹Прив'яжи собі до серця їх, назавжди, повісь собі на шию.

²²Бо заповідь — то світильник, а навчання — світло; повчальні докори — дорога життя.

²³Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти,

²⁴щоб зберегти тебе від злої жінки, та від облесливости язика чужої.

²⁵Не пожадай у твоїм серці її вроди, і не давай себе звести її морганням,

²⁶бо задля повії можна зубожіти до куска хліба, тим часом, як замужня на дороге життя полює.

²⁷Чи ж можна в пазуху вогню набрати так, щоб одежа не згоріла?

²⁸Або чи можна по жару ходити так, щоб не опеклися ноги?

²⁹Отак воно з тим, хто до дружини ближнього вчащає: хто б її не торкнувся, не буде той безвинним.

³⁰До злодія не ставляться з презирством, якщо вкрав, щоб попоїсти, коли був голодний.

³¹Та як упіймають, усемеро заплатить; усе, що має в хаті, мусить він віддати.

³²Хто перелюбствує, тому ума бракує; сам себе губить, хто це чинить.

³³Він стусанів і ганьби набереться, сором його не зітреться ніколи.

³⁴Бо ревнощі запалять лютість у серці мужа, і він не пощадить у день помсти.

³⁵Ніякого він викупу не прийме, нічим не вдовольниться, хоча б і як ти помножив дари.