Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Приповідки 8 Bible Online

Приповідки 8 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Приповідки 8

¹Хіба мудрість не кличе, розум не здійма свій голос?

²На верху горбів при дорозі, стає вона й на розпуттях.

³Коло воріт, при вході в місто, при вході в двері вона голосно гукає:

⁴“Це вас я кличу, люди; до синів людських мій голос.

⁵О простодушні, обачности навчайтесь, і ви, безглузді, ума набирайтесь!

⁶Слухайте, бо я про важливе говоритиму, і з уст моїх вийдуть слова правдиві.

⁷Уста мої виповідають правду, і зло моїм устам огидне.

⁸Всі слова уст моїх правдиві, нема нічого в них нещирого, кривого.

⁹Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, і слушні тому, хто придбав знання.

¹⁰Прийміть мою науку, а не срібло, і радше знання, ніж золото добірне,

¹¹бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею.

¹²Я мудрість, з обачністю я перебуваю; я посідаю знання розважливе.

¹³Страх Господній — то ненависть до зла. Пиху та гордість, лиху поведінку й уста нещирі я ненавиджу.

¹⁴У мене рада й помисл; я — розум, у мене сила.

¹⁵Мною царі царюють і князі встановляють право.

¹⁶Мною старшини правлять, вельможі судять усю землю.

¹⁷Я люблю тих, які мене люблять; хто шукає мене пильно, той знаходить.

¹⁸Багатство й слава в мене, постійні блага й справедливість.

¹⁹Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; прибуток мій — над срібло добірне.

²⁰Я ходжу путями правди, стежками права,

²¹щоб дати блага тим, які мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці.

²²Господь створив мене почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних.

²³Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж земля постала;

²⁴коли не було ще безодень, я народилась, коли не було ще джерел багатоводних.

²⁵Перед тим, як були засновані гори, раніше від пагорбів я народилась;

²⁶тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, ні первнів пилу світового.

²⁷Як він укріпляв небо, я там була; як він рисував круг поверх безодні,

²⁸як він згущав угорі хмари, як установляв бездонні джерела,

²⁹як призначав край морю, щоб води з його берегів не виступали, як закладав підвалини землі, —

³⁰я була при ньому, при роботі, я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно,

³¹гралась на його земному крузі, моя бо втіха — бути з людськими синами.

³²Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: щасливі тії, що дороги мої пильнують!

³³Слухайте науки й будьте мудрі, не гордуйте нею.

³⁴Щасливий чоловік, що мене слухає, що день-у-день біля дверей моїх чуває, біля моїх одвірків стоїть на сторожі!

³⁵Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку.

³⁶Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники — смерть полюбляють.”