Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Мудрість 11 Bible Online

Мудрість 11 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Мудрість 11

¹Ти вивела через святого пророка їхні діла на добре.

²Вони пройшли через безлюдну пустиню і в місцях неприступних намети розіп'яли.

³Стали проти ворогів і противників відбили.

⁴У своїй спразі вони до тебе візвали і з стрімкої скелі дана їм була вода, і лік на згагу з каміння твердого.

⁵І те, чим вороги їхні були покарані, вийшло їм надобре в їхній скруті.

⁶Замість постійних джерел ріки, що, кари ради за наказ дітей убивати,

⁷скаламутилась брудною кров'ю, ти дав їм несподівано води подостатком,

⁸унаочнивши тогочасною спрагою, як ти скарав противників.

⁹Бо на власному досвіді, хоч і покарання їхнє було милосердне, вони дізнались, як мучилися безбожні, засуджені суворо.

¹⁰Цих ти випробував як батько, що остерігає, а тих карав як суворий цар, що засуджує.

¹¹Чи близько, чи далеко — вони мучились однаково.

¹²Бо подвійний огорнув їх смуток, і, зідхавши, вони споминали минуле:

¹³довідались бо, що їхніми карами інші були ущасливлені, тож вбачали вони в тому Господа.

¹⁴Того ж, що його колись виставили на наругу й, викинувши, відцурались, — при кінці подій подивляли, зазнавши спраги не тієї, що праведні.

¹⁵За їхні думки безглузді, ледачі, якими зведені з пуття, вони гадюкам безрозумним та тваринам мізерним честь віддавали, зіслав ти на них як кару силу тварин нерозумних,

¹⁶щоб знали, що чим хто грішить, тим і карається.

¹⁷Твоїй бо руці всемогутній, яка створила світ із безформної маси, не було затяжко наслати на них силу ведмедів або грізних левів,

¹⁸або звірів новостворених, прелютих, незнаних, чи таких, що вогнем дишуть, чи таких, що люто бухають смердючим димом, чи ще таких, що з очей страшними іскрами сиплють.

¹⁹Таких, що не тільки їхня шкідливість могла б погубити, але й самий їхній страшний вигляд міг би вмертвити;

²⁰ба й без них, від подуву одного, вони могли б упасти, переслідувані твоєю справедливістю і зметені подихом твоїм могутнім, — але ти все впорядкував у міру, рахубу й вагу.

²¹Бо виявити велику твою силу ти завжди спроможен, та й хто міг би встрятись потузі рамена твого?

²²Немов та порошина на вазі, ввесь світ перед тобою, наче роси крапля, що вранці падає на землю.

²³Ти милуєш усіх, бо ти все можеш, і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння.

²⁴Ти любиш усе, що існує, і не бридишся нічим з того, що сотворив; бо якби ти щось ненавидів, то й не витворив би.

²⁵Як же щось могло б продовжувати існування, якби ти його не забажав був? Або як би щось могло зберегтися, коли б ти його (до існування) не покликав?

²⁶Та ти щадиш усе, бо воно — твоє, Господи життєлюбний.