Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Мудрість 14 Bible Online

Мудрість 14 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Мудрість 14

¹Інший, готуючись до плавби морем і бажаючи пройти через бурхливі хвилі, до дерева взиває, трухлявішого за судно, що несе його.

²Судно — це жадоба наживи вигадала, майстерна мудрість збудувала,

³але твоє, Отче, провидіння ним кермує, бо ти відкрив дорогу на морі і шлях безпечний на хвилях,

⁴показавши, що можеш спасти з усякої негоди, навіть коли й без хисту на нього пуститись.

⁵Та ти не хочеш, щоб діла твоєї мудрости були без ужитку, тому й маленькій деревині люди життя своє звіряють, і, перепливши на байдаку бурхливі хвилі, спасаються.

⁶Вже на початку, тоді, коли велетні прегорді гинули, надія світу в ковчезі схоронилась; — кермована твоєю рукою, лишила світові сім'я роду.

⁷Благословенне бо дерево, що справедливості служить,

⁸а прокляте — і те вироблене рукою, і той, хто виробив його; він — що зробив його, а воно — що тлінне, назване було богом.

⁹Бо для Бога однаково осоружні — і безбожний, і його безбожність;

¹⁰тож спаде кара й на роботу, і на майстра.

¹¹Тому й буде суд над кумирами народів за те, що в творінні Божім гидотою стали, спокусою для людських душ та пасткою ногам безумних.

¹²Думка виробляти бовванів була початком блудування, а їх винахід — зіпсуттям життя.

¹³Спочатку не було їх, ані й не буде повіки.

¹⁴З-за людського пустодумства ввійшли вони в світ, тому й призначений їм незабаром кінець.

¹⁵Прибитий передчасним смутком батько, зробивши образ зарання забраної дитини, недавно померлу людину тепер як бога почитає і встановлює для своїх підлеглих таїнства та обряди.

¹⁶А потім цей нечестивий звичай з часом закріпився, і його зберігають як закон.

¹⁷Та й на веління князів виявлювано різьбленим подобам шану. А чию особу почитати люди не могли, бо жила в далеких землях, то уявивши собі її віддалений вигляд, виробляли видиму подобу царя, якого шанували, щоб ревно вклонитися відсутньому наче присутньому.

¹⁸До поширення культу серед тих, які царя не знали, причинилося й честолюбство майстра;

¹⁹він бо, бажаючи приподобатись володареві, уживав свого мистецтва, щоб образ вийшов куди кращий;

²⁰юрба ж захоплена красою твору, почала вважати гідним почитання того, що його нещодавно шанувала як людину.

²¹І те стало в людському житті пасткою, бо люди, піддавшись нещастю або гнобленню, приклали каменю та дереву ім'я неприкладальне.

²²Та не досить їм було блукати в пізнаванні Бога, але, живучи серед великого змагу невідання, вони таке велике лихо ще й миром називають!

²³Святкуючи дітовбивчі обряди чи укриті таїнства, чи то шалені учти з дивними звичаями,

²⁴вони не зберігають ані життя, ані подружжя чистим: один одного або підступно вбиває, або перелюбом смутить.

²⁵Усюди всуміш кров, убивство, крадіж, обман, зіпсуття, невірність, бунт, кривоприсяга,

²⁶непокоєння людей добрих, забуття про добродійство, опоганення душ, протиприродна розпуста, безлад у подружжях, перелюб, безсоромність.

²⁷Почитання ж кумирів безіменних — початок, причина й кінець усьому лиху.

²⁸Вони бо або з радости шаліють, або пророцтва видають брехливі, або живуть у кривді, або скоро присягають криво.

²⁹Бо, здавшися на бовванів бездушних, не бояться, що за ложну клятву їх поб'є лихо.

³⁰За обидвоє спіткає їх кара справедлива: за те, що, ідолам віддавшись, про Бога думали погано, і за те, що, знехтувавши святість, підступно кривоприсягали.

³¹Бо не спромога тих, що на них присягаються, а справедливість, що карає грішників, завжди досягне переступ злочинців.