Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Мудрість 19 Bible Online

Мудрість 19 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Мудрість 19

¹А на безбожних аж до кінця виллявся гнів немилосердний, бо він знав наперед, що буде з ними, —

²що вони, дозволивши вийти і відпустивши їх поспішно, роздумають і кинуться навздогін за ними.

³Справді, ще в жалобі були, ще плакали над гробами померлих, а таки вже вхопилися в нестямі за інший намір і тих, кого просили вийти, переслідували, немов утікачів.

⁴На цю бо крайність штовхнула їх присуджена доля, яка вибила їм з пам'яті те, що було сталося, щоб доповнити кару, якої бракувало до їхніх мук;

⁵і коли народ твій ступив на чудесну дорогу, ті — знайшли нечувану смерть.

⁶Бо все творіння, підлягаючи твоїм наказам, перетворилося знов у своїй природі, щоб твої діти збереглися цілі.

⁷І видно було хмару, що отіняла табір, і суху землю, що виринала звідти, де раніш вода стояла. Червоне море стало битим шляхом, зеленою рівниною — буруни могутні.

⁸Ним увесь народ пройшов, під захистом руки твоєї, оглядаючи дивні чудеса.

⁹Вони паслися, наче коні, стрибали, мов ягнята, славлячи тебе, Господи, що врятував їх.

¹⁰Вони пам'ятали те, що сталося з ними на вигнанні, як замість тварин земля вивела комарів із себе і замість водяних створінь ріка виригнула без ліку жаб.

¹¹Пізніше бачили, як виникали нові птахи, коли, спонукані жадобою, вони домагались вибагливих страв;

¹²їм бо на втіху знялись від моря перепелиці.

¹³На грішних же спали кари, і не без попередніх знаків — сильних громів; вони страждали слушно за свої власні лукавства, бо виявили ненависть запеклу до чужинців.

¹⁴Одні бо не приймали знайомих, коли ті прибували, другі ж гостей-добродіїв у рабство обернули.

¹⁵Та не тільки це, — бо для перших буде якась кара, вони бо відразу вже прийняли чужинців ворожо;

¹⁶другі ж прийняли тих врочисто, і які вже зажили однакових з ними прав, страшними опісля роботами гнобили їх.

¹⁷Тож і були побиті сліпотою, як ті під дверима праведника, коли, огорнуті страшною пітьмою, кожен шукав власних дверей порогу.

¹⁸Отак і первні змінювались між собою, так, як на гарфі звуки змінюють лад, хоча й зберігають саме властиве звучання, — як це й можна докладно виснувати з того, що сталося.

¹⁹Тварини сухопутні на водяних обертались, а ті, що плавають, вилазили на землю.

²⁰Вогонь збільшував у воді власну силу, а вода забувала свою гасильну властивість.

²¹Полум'я ж не шкодило тілу кволих тварин, що в ньому ходили, ані не танув, схожий на іней, той рід небесної поживи, який так легко тане.

²²Так, Господи, ти всяким робом звеличив люд твій і прославив, і не покинув його, а повсякчас і скрізь стояв при ньому.