Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Сирах 16 Bible Online

Сирах 16 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Сирах 16

¹Не бажай багато дітей ледачих, і не веселися синами нечестивими.

²Як їх багато буде, не радій ними, коли вони не матимуть остраху Господнього.

³Не покладайся на їхнє життя, і не звіряйся на їхню кількість: ліпше бо один, аніж ціла тисяча, і ліпше вмерти бездітним, ніж мати дітей нечестивих.

⁴Бо від одного розумного заселиться місто, рід же беззаконних буде спустошений.

⁵Багато ось такого бачило моє око, а й від того сильніше чуло моє вухо:

⁶на зборах грішників вогонь займається, у неслухнянім народі гнів розпалюється.

⁷Не було милосердя над стародавніми велетнями, які збунтувалися із-за власної сили.

⁸Не пощаджено місця, де мешкав Лот, — стало бо осоружне з-за своєї гордині.

⁹І не помилувано пропащого поріддя, яке було винищене за свої гріхи,

¹⁰ані шестисот тисяч пішаниці, яка згромадилась у своїм жорстокосерді.

¹¹Навіть коли б був лиш один тугошиїй, то дивно було б, якби лишився безкарним, — бо й милосердя і гнів від Господа, могутнього в прощенні й у вияві обурення.

¹²Великий він у милості, великий і у строгості, тож людей він за їхніми ділами судитиме.

¹³Грішник з грабунком не втече від нього, а й не буде обманутий терпець благочестивого.

¹⁴Повну волю дає він милосердю своєму, проте кожен одержить заплату за ділами.

¹⁵Господь учинив впертим фараона, який його не визнав, — щоб стали знаними діла його під небом:

¹⁶бо кожному створінню — явне його милосердя, і світло своє, і темряву призначив він людині.

¹⁷Не кажи: «Від Господа сховаюсь, і хто там з висоти мене згадувати буде; — у натовпі великому мене не впізнають, бо що моя душа в безмірному творінні?»

¹⁸Ось небо і небеса небес, безодня і земля тремтять, коли він сходить,

¹⁹а й разом з ними гори та землі основи дрижать від остраху, коли на них він погляне.

²⁰А над тим бо не міркує ніяке серце — хто коли задумався над його путями?

²¹Коли я грішу, ніхто мене не бачить, а коли обманюю потай, хто взнає?

²²А діла справедливости — хто їх розповість? Хто на них чекатиме? Бож завіт, мовляв, далеко.

²³Отак міркує людина, позбавлена розуму, — безглуздий, спантеличений роздумує над дурницями.

²⁴Слухай же мене, сину, і придбай знання і на мої слова зважай своїм серцем.

²⁵Ступінь за ступнем відкрию освіту, і в усій докладності звістую знання.

²⁶Господнім вироком — діла його від первоначала; відразу ж по створенні належно їх розподілено.

²⁷Впровадив він порядок у діла свої навіки, від самих початків аж до їхніх родів; вони бо не знають ні голоду, ні втоми, і не покидають вони своєї праці.

²⁸Ані одне з них не зударюється з другим — повік вони не будуть неслухняні його слову.

²⁹А потім Господь споглянув на землю — і її наповнив благами своїми.

³⁰Різнородними тваринами він покрив її обличчя, і вони повернуться до неї.