Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Сирах 22 Bible Online

Сирах 22 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Сирах 22

¹Лінивий схожий на опоганений камінь, тож кожен лиш посвистує на його нікчемність.

²Лінивий схожий на купу гною: хто б лиш його торкнувся — обтрусить руку.

³Сором для батька — невихованого породити, а й дочка така на неславу йому родиться.

⁴Розумна дочка придбає собі чоловіка, а сороміцька — журба для батька.

⁵Безчесна соромить батька й чоловіка, від обох них не буде їй доброї слави.

⁶Як музика в смутку, так мова невчасна; картання ж і повчання — повсякчасна мудрість.

⁷Діти, що живуть чесно й мають що їсти, приховують скромне батьків походження.

⁸Діти ж зневажливі, зле виховані й пихаті — безчестять шляхетність власної родини.

⁹Учити дурного — черепки докупи зліплювати або ж будити глибоко заснулого.

¹⁰Розмовляти з дурнем — розмовляти з сонним: кінець-кінцем він скаже: «А про що бо йдеться?»

¹¹Над мертвим плач: він утратив світло; і над дурним плач: він утратив розум. Та не плач так гірко за мертвим, бо він уже спочиває; життя ж дурного — гірше від смерти.

¹²Жалоба по мертвому — семеро днів, за дурнем же й нечестивим — всі дні їхнього віку.

¹³Не починай з безумним довгої розмови, а й не заходь до нерозумного. Бережися його, щоб клопоту не мати й щоб не забруднитись, його дотикавшися. Уникай його, то й знайдеш спокій, і безглуздя його тобі не докучатиме.

¹⁴Що бо буває тяжче від олива? Як воно зветься — хіба не — дурень?

¹⁵Пісок бо, сіль і брилу заліза легше нести, ніж людину безглузду.

¹⁶Бантина, добре збита на будівлю, не розійдеться під час землетрусу; отак і серце, стале в обдуманому рішенні, не захитається ні о якій порі.

¹⁷Серце, оперте на розумну думку, — наче тинк піщаний на вигладженій стіні.

¹⁸Жорства ота, що кладуть нагору, не може встоятись супроти вітру; то й серце полохливе при дурній раді не встоїться супроти ніякого страху.

¹⁹Хто вколе в око — з нього сльози виточить; хто ж у серце вколе — почуття його виявить.

²⁰На птахів камінь кинувши, їх проганяють — закид зробивши другові, дружбу руйнують.

²¹Хоч ти й на друга оголив меча, все ж не втрачай надії, бо поворот — можливий.

²²Хоч ти й на друга відкрив свого рота, все ж не лякайся, бо примирення можливе, — крім образи, зневаги, зради тайни й удару-підступу, бо таке відсторонює кожного друга.

²³Придбай довір'я ближнього, коли він у злиднях, бо тоді й у його достатку з ним добра зазнаєш; будь при ньому в час його скрути, тоді частку матимеш у його спадщині.

²⁴Пара й дим із печі вогневі передує — так кровопролиттю передують образи.

²⁵Друга я не посоромлюсь боронити, і ховатись від нього не буду.

²⁶А спіткає мене якесь лихо з-за нього, то й кожен, те почувши, його стерегтиметься.

²⁷Хто бо поставить на мого рота сторожу, і на губи мені — належну печать, аби не впав я з-за них, і мене не погубив мій язик!