Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Сирах 29 Bible Online

Сирах 29 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Сирах 29

¹Хто чинить милосердя, той ближньому позичає; хто йому допомагає, той зберігає заповіді.

²Позичай же ближньому, коли він потребує, а й віддай назад ближньому слушного часу.

³Дотримуй слова і будь з ним чесний, то й знайдеш те завжди, що тобі потрібне.

⁴Багато таких, що позику за знахідку вважають: надокучливі вони для тих, які допомогли їм.

⁵Перед тим, як узяти, такий в руки цілує, про багатство ближнього смирненько балакає, — треба віддавати, то він зволікатиме, віддасть образливим словом чи на лихі часи нарікатиме.

⁶А як і зможе заплатити — то й половину одержавши, радітимуть із того, немов із знахідки. Бо інакше він позбавить його власних грошей: знечев'я такий бо йому ворогом стане, прокльонами й наклепами йому віддячиться, а замість слави відплатить йому безчестям.

⁷Многі з-за того лукавства й не бажають позичати — бояться бо задармо майна позбутися.

⁸З покірним, одначе, будь довготерпеливий і не зволікай супроти нього з твоєю милостинею.

⁹Заповіді ради за бідолаху заступись і в потребі не відсилай його впорожні.

¹⁰Пожертвуй грішми твоїми ради брата й друга: хай під каменем не іржавіють, хай не пропадають.

¹¹Скарб свій вживай згідно з заповідями Всевишнього: це тобі буде корисніше, ніж золото.

¹²Милостиню замкни у себе в коморах — вона тебе вирятує з усякого нещастя.

¹³Над сильний щит і над спис важкий воюватиме на ворога вона за тебе.

¹⁴Добра людина поручиться за ближнього свого, той же, хто втратив сором, його покине.

¹⁵Тож не забудь ту послугу з боку ручителя: він бо за тебе віддав свою душу.

¹⁶Грішник розтринькає добро поручителя, невдячна душа покине свого рятівника.

¹⁷Багато заможних порука зруйнувала, жбурляла їх, наче хвилі морськії.

¹⁸Виселила вона мужів премогутніх, та й блукали вони між народами чужими.

¹⁹Грішник, що поривається поручитись, а женеться за зиском, — під суд потрапить.

²⁰Ближньому допомагай за твоєю спромогою, а й зважай на те, щоб самому не провалитись.

²¹Головне для життя — вода, хліб і одяг та й хата, щоб було чим прикрити наготу.

²²Ліпше життя злиденне під дахом з драниць, аніж пишні страви у домі чужому.

²³Чи в тебе мало, чи багато — будь задоволений, то й не вчуєш докору, мовляв — ти приходень.

²⁴Лихе то життя — з хати в хату тинятись і, де б не примістився, не сміти уст розтулити.

²⁵Пригостиш, даси пити, — а подяки не буде; до того ж і слова ще гіркії почуєш:

²⁶«Йди сюди, зайдо, стола приготуй. Маєш там щось? Ну, то дай мені їсти!

²⁷Забирайся, зайдо, поступися гіднішому: загостив до мене брат мій — я хати потребую!»

²⁸Тяжко оте для людини розумної — за хату чути докір та зневагу від вірителя.