Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Ісая 23 Bible Online

Ісая 23 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Ісая 23

¹Пророче слово про Тир: — Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань! Вони довідались про це, коли прибули з Кіттім-країни.

²Замовкніть, мешканці узбережжя, купці сидонські, що по морях носились,

³по великих водах! Зерно шіхорське, врожай Нілу, був їхнім багатством, яке вони народам продавали.

⁴Стидайся, Сидоне, бо ось що каже море: «Я не страждало, я не родило, я не плекало хлопців і не вирощувало дівчат!»

⁵Як ця чутка долине до єгиптян, вони задрижать, довідавшись про долю Тиру.

⁶Тікайте у Таршіш, ридайте, мешканці узбережжя!

⁷Чи це ж те ваше веселе місто, що його початок сягає у дні днедавні, що його ноги носили далеко, щоб там жити?

⁸І хто ж то призначив так проти увінчаного Тиру, купці якого були князями, а крамарі — вельможами на землі?

⁹Призначив так Господь сил, щоб принизити гординю всього того, що блищить, щоб упокорити всіх вельможних на землі.

¹⁰Пройди твій край, неначе Ніл, дочко таршішська! Пояса немає більше.

¹¹Він простягнув свою руку над морем, стряс царствами. Господь дав наказ Ханаанові знести свої твердині.

¹²Він сказав: «Не будеш більш веселитись, ти, осоромлена дівице, дочко сидонська! Вставай, переселись у Кіттім! Та й там не матимеш спокою.

¹³Ось Кіттім-країна! Він її видав на поталу звірям у пустині; піднесли башти, зруйнували палати, перемінили їх в руїну.

¹⁴Ридайте, кораблі таршішські, бо зруйновано вашу пристань!»

¹⁵І буде того дня: про Тир забудуть на сімдесят років, скільки живе звичайно один цар. А при кінці сімдесяти років станеться з Тиром так, як співають про блудницю:

¹⁶«Візьми гарфу, кружляй по місті, ти, покинута блуднице! Грай гарно, співай багато, щоб тебе пригадали!»

¹⁷А як упливе сімдесят років, Господь навідається до Тиру, що знов почне приймати блудничу нагороду та блудити з усіма царствами світу, що на поверхні землі.

¹⁸Але його здобуток і блуднича нагорода будуть присвячені Господеві; не будуть їх складати, ані ховати їх до скарбу. Тим, що живуть перед обличчям Господнім, піде його здобуток, щоб мали вони подостатком їсти й могли пишно вдягатись.