Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Ісая 9 Bible Online

Ісая 9 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Ісая 9

¹Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло.

²Помножив єси їхні радощі, веселощі побільшив єси. Вони радіють перед тобою, як радіють під час жнив, як веселяться, коли здобич паюють.

³Ярмо бо розтрощиш, що над ним тяжіло, палицю на плечах у нього і тростину його посіпаки — як за часів Мідіяна.

⁴Бо все взуття піхотинця під час битви, всякий плащ, облитий кров'ю, піде на спалення, вогнем буде пожертий.

⁵Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру.

⁶Щоб збільшити владу в безконечнім мирі на престолі Давида і в його царстві, щоб його утвердити й укріпити справедливим судом віднині і повіки, — ревність Господа сил це чинить.

⁷Господь послав до Якова слово, і воно в Ізраїлі впало.

⁸Увесь народ його розуміє, Ефраїм і мешканці Самарії, що згорда й з набундюченим серцем кажуть:

⁹«Упала цегла, збудуємо з каміння: вирубано сикомори, заступимо їх кедром.»

¹⁰Але Господь підняв на нього його супостатів і збудив його противників:

¹¹Арама зі сходу, а філістимлян із заходу, і пожирають вони Ізраїля повним ротом. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

¹²Та все ж таки народ не повернувся до того, хто його бив, і не шукав Господа сил.

¹³Тоді Господь відтяв в Ізраїля одного дня голову й хвоста, пальму й тростину.

¹⁴Старець і знатний — то голова; а пророк, що навчає неправди, — то хвіст.

¹⁵Провідники цього народу зводять його з дороги, і тії, що дали себе вести, загинули.

¹⁶Тим то не матиме Господь утіхи з його хлопців, над сиротами й вдовами його не буде мати жалю, бо всі вони безбожні й злосливі; на устах у кожного безглуздя. Але по всьому тому гнів його не відвернувся, його рука ще піднята.

¹⁷Бо злоба розгорілася вогнем, що пожирає тернину і глоди колючі та палить нетрі в лісі, що аж стовпами дим іде вгору.

¹⁸Гнів Господа сил спалив землю, і народ став здобиччю вогню; ніхто не щадить і брата свого.

¹⁹Гризуть направо, і все голодні; їдять наліво, та не ситі; кожен їсть тіло ближнього свого:

²⁰Манассія — Ефраїма, Ефраїм — Манассію, обидва разом проти Юди; але по тому всьому гнів його не відвернувся, рука його ще піднята.