Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Левіт 7 Bible Online

Левіт 7 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Левіт 7

¹«А ось закон про жертву за відшкодування: пресвята це річ.

²її заріжуть на тім самім місці, де ріжуть жертву всепалення, кров же розбризкають по жертовнику з усіх боків.

³Увесь тук від неї треба принести в офіру: і курдюк і сить, що вкриває нутрощі,

⁴і обидві нирки з туком, що на них по боках, та чепець, що на печінці, відділивши його зверху від нирок;

⁵і священик нехай спалить їх на жертовнику як вогняну жертву Господеві: це жертва за відшкодування.

⁶Кожен чоловік зо священиків їстиме її; однак, на святім місці треба її споживати: це пресвята річ.

⁷Щодо жертви за гріх і щодо жертви за відшкодування — закон один: вона буде для того священика, хто нею відслужить покуту.

⁸Коли ж священик приноситиме чиєсь усепалення, шкура жертви всепалення, що він її приніс, буде йому, священикові.

⁹А й усяка офіра, спечена в печі, і все зготовлене на мидниці чи на сковороді, теж буде священикові, що її приносить, — йому буде вона.

¹⁰Однак, усяка офіра, замішана з олією, або суха, буде всім синам Арона, так одному, як і другому.

¹¹А ось закон про мирну жертву, що приноситиметься Господеві.

¹²Коли хтось приносить її на подяку, то воднораз із подячною жертвою принесе прісні коржі, замішані на олії, та прісні ладки, помащені олією, і питльовану муку, приправлену олією, спечену на коржі.

¹³Разом із заквашеними хлібцями принесе свій дар, разом із своєю подячною мирною жертвою.

¹⁴З кожної офіри принесе частину як дань Господеві, і вона належатиме священикові, що скроплював кров'ю мирної жертви; йому вона належить.

¹⁵М'ясо з подячної мирної жертви треба їсти в день приносин, нічого не залишаючи з нього до ранку.

¹⁶А якщо чийсь жертвопринос буде обітований або добровільний, то його треба з'їсти в день офірування; другого дня можна ще їсти, що зостанеться;

¹⁷а що залишиться з жертвенного м'яса на третій день, треба спалити на вогні.

¹⁸Коли ж би хтось усе таки їв м'ясо з мирної жертви третього дня, то жертвуючий не здобуде собі ласки, жертва зовсім йому не зачислиться, гидотою стане; а той, хто їв, візьме на себе гріх.

¹⁹Коли якесь м'ясо доторкнеться до чого-небудь нечистого, не можна його їсти, на вогні його треба спалити. А інше м'ясо кожен чистий може їсти.

²⁰Хто з'їсть м'ясо з мирної жертви, принесеної Господеві, в стані нечистоти, той викоріниться з-поміж людей своїх.

²¹А як хтось доторкнеться до будь-чого нечистого, чи нечистої скотини, або якого нечистого повзуна та й з'їсть м'яса з мирної жертви, принесеної Господеві, той буде викорінений з-поміж людей своїх.»

²²І сказав Господь Мойсеєві:

²³«Промов до синів Ізраїля таке: Ніякого туку з вола, чи з вівці, чи з кози не їстимете.

²⁴Тук із стерва й тук з того, що розірве звір, можна вживати до кожної потреби, їсти ж не смієте його.

²⁵Хто їстиме сить із скотини, що її можна принести в огняну жертву Господеві, такого викорінять з-поміж людей своїх.

²⁶Ніякої крови, ні крови з птаства, ні з чотироногих не їстимете, де б ви не мешкали.

²⁷Кожного, хто їстиме якусь кров, треба викорінити з-поміж людей своїх.»

²⁸І промовив Господь до Мойсея:

²⁹«Скажи синам Ізраїля таке: Хто приносить Господеві свою мирну жертву, нехай принесе Господеві свій дар, узятий від мирної своєї жертви.

³⁰Він нехай подасть власними руками те, що має бути спалене в честь Господа; тук подасть укупі з персами; перса, щоб принести як жертву коливальну перед Господом,

³¹а сить священик воскурить на жертовнику; перса ж будуть Аронові й синам його.

³²Праву лопатку теж священикові здасте — як данину з ваших мирних жертв.

³³Вона буде як пайка тому з-поміж Аронових синів, хто принесе кров і сить мирної жертви.

³⁴Я бо застерігаю собі в синів Ізраїлевих від мирних їхніх жертв груднину коливальної жертви й лопатку жертви возношення та й віддаю їх Аронові, священикові й синам його як вічне їхнє право від синів Ізраїля.»

³⁵Ось уділ помазання Арона й синів його в жертвах, палених на честь Господа, з дня помазання їх у священики на служіння Господеві,

³⁶як заповідав Господь синам Ізраїля давати їм з того дня, коли помазав їх; це установа віковічна для їхніх поколінь.

³⁷Це закон про всепалення, про безкровну офіру, про жертву за гріх, про жертву за відшкодування, про жертву висвячення і про мирну жертву,

³⁸що заповідав Господь Мойсеєві на Синай-горі, того дня, як велів синам Ізраїля приносити дари Господеві в Синай-пустині.