Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Лист Єремії 1 Bible Online

Лист Єремії 1 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Лист Єремії 1

¹За гріхи, що ними ви згрішили перед Богом, будете відведені Навуходоносором, царем вавилонян, як полонені у Вавилон.

²Увійшовши ж у Вавилон, ви пробудете там багато років, довгий час, аж до сьомого покоління, а після того я виведу вас звідти в мирі.

³Тепер у Вавилоні ви побачите богів срібних, золотих і дерев'яних, яких носитимуть на плечах і які наганяють страх поганам.

⁴Тож глядіть, щоб ви, наподоблюючись до чужинців, не стали до них подібні й щоб вас не охопив страх перед тими (богами),

⁵коли побачите народ перед ними й за ними у поклоні їм. Скажіть тоді у своєму серці: «Тобі, Владико, належить поклонятись!»

⁶Бо ангел мій буде з вами; він пильнуватиме ваші душі.

⁷Язик у них обтесав тесля, їх покрито золотом та сріблом, тож вони не справжні й не можуть говорити.

⁸І немов для дівчини, що любить прикраси, вони беруть золото й виробляють вінці на голови своїм богам.

⁹А часом буває, що жерці крадуть у своїх богів золото та срібло й витрачують його на себе самих, а то й дають повіям, що зверху на покрівлі.

¹⁰І прикрашають їх одежею, немов людей, отих богів срібних, золотих та дерев'яних, які не можуть себе захистити ані від іржі, ані від черви.

¹¹Вони зодягнені в одежу з кармазину, але їм треба стирати з лиця порох, що в храмі, така його на них сила.

¹²В декотрого з них, як у людини, берло, наче в судді краю, однак він не може вбити того, хто його зневажає.

¹³Інший держить у правиці меч та сокиру, але він неспроможний оборонити себе ні в битві, ні від розбишак.

¹⁴З того, отже, ясно, що то не боги, і ви їх не бійтесь.

¹⁵Бо так, як посуд, що з нього користується людина, коли його розбити, нездатний ні до чого, так воно й з їхніми богами, яких вони ставлять у храмах.

¹⁶Очі в них повні пороху, що його здіймають ноги тих, які входять.

¹⁷І так, як навколо зачиняються ворота за тим, хто царя зневажив і хто має йти на страту, так само й жерці зміцнюють їхні храми дверми, замками та засувами, щоб злодії їх не обдерли.

¹⁸Вони засвічують для них більше світильників, ніж для себе, але боги ті ні одного з них не можуть бачити.

¹⁹Вони, немов бантини в храмі, що середини їхні, як кажуть, сточує черва, яка з землі вилазить; вони їдять їх разом з їхньою одежею, а ті боги того й не відчувають.

²⁰Обличчя в них стає чорним від диму, який виходить із храму.

²¹На тіло їхнє й на голову сідають кажани, ластівки та інше птаство; та й котів там теж не бракує.

²²По тому ви пізнаєте, що то не боги, і ви їх не бійтесь.

²³Золото, яким вони покриті, мало б служити їм для окраси, але коли хтось не зітре з них іржі, вони не блищать. Вони ж нічого не відчували, коли їх виливали.

²⁴Їх куплено за якубудь ціну, і в них нема подиху життя.

²⁵Що вони без ніг, то їх носять на плечах, тим і виявляють вони людям свою ганьбу. Та й ті, що служать їм, соромляться їх: бо як ті боги впадуть на землю, вони допомагають їм встати.

²⁶Та й коли їх поставити на ноги, вони самі не ходитимуть, ані коли вони похиляться, то не можуть випростатись, та й дари їм приносять як мертвим.

²⁷Жертви, що приносять їм, жерці продають і з того мають прибуток. Так само їхні жінки солять частину тих жертв і не дають нічого з них ні бідному, ні недужому. Їхніх жертв дотикаються жінки у спливі й породіллі.

²⁸Знаючи, отже, через те, що то не боги, ви їх не бійтесь.

²⁹Та й як богами можна було їх назвати? Адже ж і жінки приносять дари богам тим срібним, золотим та дерев'яним.

³⁰А в храмах їхніх жерці сидять у роздертій одежі, з обголеною головою та підборіддям; їхні голови не покриті,

³¹вони ж самі ревуть і галасують перед своїми богами, як ото дехто робить на поминках.

³²Жерці здирають з них шати і вдягають у них своїх жінок та дітей.

³³Чи їм хтось чинить зло, а чи добро, вони віддячитись не можуть; вони не можуть царя ані настановити, ані скинути.

³⁴Так само не можуть дати ні багатства, ні грошей. Як хтось складає їм обіт і не дотримує, вони його від нього не вимагають.

³⁵Вони не можуть ані врятувати людину від смерти, ані визволити слабшого від сильного,

³⁶ані сліпого зробити видючим, ані визволити людину, що перебуває в біді.

³⁷Вони не мають милосердя над удовою й сироті добра не чинять.

³⁸Вони схожі на камені з гір, оті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом; ті ж, які їм служать, будуть соромом побиті.

³⁹Як, отже, думати або казати, що вони — боги?

⁴⁰До того ще й самі халдеї їх зневажають, що, як побачать якого-небудь німого, не здатного говорити, несуть до Бела та й просять його, щоб німий заговорив, начебто Бел міг їх почути!

⁴¹Вони не спроможні того зрозуміти, що варт покинути тих богів, бо вони не мають глузду.

⁴²Жінки, підперезавшись мотузком, сідають при дорозі й палять полову;

⁴³і коли якійнебудь з них пощастить переспати з перехожим, що приманив її до себе, вона своїй сусідці докоряє, що та не удостоїлась такої, як вона, чести й що в тієї не розірвано мотузка.

⁴⁴Все, що діється для цих богів, — брехня. Як, отже, думати або казати, що то боги?

⁴⁵Їх зробили теслі та золотарі; вони ніщо інше, як тільки те, чим були в бажаннях своїх майстрів.

⁴⁶Майстри ж, які споруджують їх, — недовговічні; як могло б те, що вони виробляють, бути богами?

⁴⁷Вони (майстри) залишають своїм потомкам лиш оману й ганьбу.

⁴⁸Бо як надійде на них війна чи якесь інше лихо, жерці їхні радяться між собою, де б їм сховатися разом з їхніми богами.

⁴⁹Як, отже, не збагнути, що то не боги, які не можуть самих себе врятувати ані від війни, ані від іншого лиха?

⁵⁰Та згодом воно стане відомим, що ті боги дерев'яні, покриті золотом та сріблом, — омана; всім народам та царям стане ясно, що то не боги, а діла рук людських, і що в них не має ніякого Божого чину.

⁵¹Кому, отже, не ясно, що то не боги?

⁵²Ані царя над краєм вони настановити не можуть, ані дощу послати людям.

⁵³Вони не можуть розсудити своїх власних справ, ані покривдженого врятувати, бо безсильні, наче ті галки між небом та землею.

⁵⁴Коли ж спаде вогонь на храм богів тих дерев'яних, покритих золотом або сріблом, жерці їхні втікають і рятуються, а ті, наче колоди посеред полум'я, згоряють.

⁵⁵Ані цареві, ані ворогам протиставитись вони не можуть.

⁵⁶Як, отже, припустити або помислити, що то боги?

⁵⁷Ні від злодіїв, ні від розбійників спасти себе не можуть ті боги дерев'яні, покриті сріблом і золотом. Сильніші від них здирають з них золото та срібло й утікають з одежею, яка покриває богів, і ці боги не можуть допомогти самим собі;

⁵⁸так що ліпше бути царем, який виявляє свою потугу, або якимсь корисним домашнім посудом, що ним власник може користуватись, ніж облудними богами; або дверима в домі, які зберігають те, що в ньому, ніж ложними богами; або дерев'яним стовпом у царських палатах, ніж недійсними богами.

⁵⁹Сонце, місяць і зорі, що світять і що їх послано на користь людям, — слухняні.

⁶⁰Так само й блискавка, коли блисне, приємна для ока, та й через те вітер у кожній країні повіває.

⁶¹Хмари, на веління Боже, оббігають усю вселенну й виконують те, що їм наказано; і вогонь, зісланий з неба, щоб спалити гори та ліси, виконує те, що йому звелено.

⁶²А ті боги ані красою, ані силою на них не схожі.

⁶³Ось чому не слід думати й називати їх богами, вони бо не можуть ні суду вирішувати, ні добро чинити людям.

⁶⁴Знаючи, отже, що вони не є богами, ви їх не бійтесь.

⁶⁵Бо вони не можуть ані проклясти, ані благословити царів,

⁶⁶ні явити народам знаків на небі, ані сяяти, як сонце, ані світити, як місяць.

⁶⁷Звірі ліпші від них, бо вони, втікаючи під захист, можуть собі зарадити.

⁶⁸Отож, ніяким чином нам не ясно, що вони — боги, тим то ви їх і не бійтесь.

⁶⁹Немов опудало на баштані, яке ні від чого не захищає, такими є й їхні боги — дерев'яні, покриті золотом та сріблом.

⁷⁰Ці їхні боги, дерев'яні, покриті золотом та сріблом, подібні також до куща глоду, на який сідає всяка птиця, а й до мерця, покинутого в темноті.

⁷¹З кармазину та вісону, що на них тліють, ви впізнаєте, що то не боги. Зрештою, їх самих пожирає черва, і вони стають ганьбою в країні.

⁷²Вартніший, отже, праведний чоловік, який бовванів не має, бо він уникне безчестя.