Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 Даниїл 3 Bible Online

Даниїл 3 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

Даниїл 3

¹Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.

²І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.

³І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.

⁴Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:

⁵Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

⁶А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»

⁷Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.

⁸Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.

⁹Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!

¹⁰Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;

¹¹а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.

¹²Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю — Седрах, Мисах та Авденаго, — ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»

¹³Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.

¹⁴Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?

¹⁵Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити — гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»

¹⁶Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.

¹⁷Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,

¹⁸а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»

¹⁹Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,

²⁰і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.

²¹І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.

²²Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.

²³Ці ж троє мужів — Седрах, Мисах та Авденаго — впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.

²⁴І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.

²⁵Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:

²⁶«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім'я твоє преславне на всі віки;

²⁷бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі — правдиві.

²⁸Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.

²⁹Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.

³⁰Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.

³¹І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, — ти присудом учинив правдивим.

³²Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.

³³І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.

³⁴Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.

³⁵Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,

³⁶яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.

³⁷О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.

³⁸Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.

³⁹Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,

⁴⁰так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.

⁴¹І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо — не сороми ж нас!

⁴²Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.

⁴³Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!

⁴⁴Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!

⁴⁵Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»

⁴⁶Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,

⁴⁷так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,

⁴⁸і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.

⁴⁹Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі

⁵⁰і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.

⁵¹Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:

⁵²«Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.

⁵³Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.

⁵⁴Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.

⁵⁵Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.

⁵⁶Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.

⁵⁷Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁵⁸Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.

⁵⁹Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁰Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶¹Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶²Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶³Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.

⁶⁴Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁵Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁶Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁷Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁸Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.

⁶⁹Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁰Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷¹Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷²Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷³Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁴Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.

⁷⁵Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁶Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.

⁷⁷Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁸Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.

⁷⁹Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁰Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸¹Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸²Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸³Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁴Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁵Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁶Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁷Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.

⁸⁸Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.

⁸⁹Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.

⁹⁰Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»

⁹¹(24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»

⁹²(25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»

⁹³(26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.

⁹⁴(27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.

⁹⁵(28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!

⁹⁶(29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»

⁹⁷(30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.

⁹⁸(31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!

⁹⁹(32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.

¹⁰⁰(33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його — царство вічне, і влада його — від роду й до роду!»