Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 I Макавеї 10 Bible Online

I Макавеї 10 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

I Макавеї 10

¹Року 160 Олександер Епіфан, син Антіоха, прибув на кораблі й зайняв Птолемаїду, де його прийняли, і став він царем.

²Почувши цар Димитрій про те, зібрав велику силу війська й вийшов проти нього на війну.

³Димитрій вислав до Йонатана лист, написаний мирними словами, щоб підлеститись йому,

⁴бо він собі так думав: «Поспішімся укласти мир з ним раніш, ніж він укладе його проти нас із Олександром,

⁵він бо згадає усе те зло, що ми накоїли йому, його братам та народові.»

⁶І дав йому владу збирати військо, кувати зброю, називати себе його союзником, а й наказав повернути йому його закладників, що були у твердині.

⁷Йонатан пішов у Єрусалим прочитати лист перед усім народом і тими, що були у твердині.

⁸Огорнув їх великий страх, коли почули, що цар дав йому владу збирати військо,

⁹і залога, що була у кріпості, видала Йонатанові закладників, а він віддав їх батькам їхнім.

¹⁰І Йонатан замешкав у Єрусалимі й заходився відбудовувати та поновлювати місто.

¹¹Він звелів будівничим вивести мури й оточити Сіон-гору тесовим каменем, щоб її укріпити, і вони так зробили.

¹²І повтікали чужинці, що були у твердинях, збудованих Вакхидом;

¹³кожний з них покидав своє місце й повертався у свій край.

¹⁴Лише у Бетсурі зостались деякі з тих, що покинули закон та заповіді: був бо то їхній притулок.

¹⁵Цар Олександер зачув про ті обіцянки, які Димитрій послав був до Йонатана. Йому оповідали й про війни та про подвиги, що їх він з братами вчинив, і труди, яких вони зазнали,

¹⁶тоді і промовив: «Хіба ж ми знайдемо другого такого? Зробімо його нашим другом і союзником!»

¹⁷І написав до нього і вислав йому листи такого змісту:

¹⁸«Цар Олександер братові Йонатанові, привіт!

¹⁹Ми чули про тебе, що ти муж сильний і гідний стати нашим другом.

²⁰Тим ми й настановляємо тебе сьогодні первосвящеником твого народу та дозволяємо тобі називатися другом царським — і вислав йому багряницю та золотий вінець, — щоб ти пильнував наших справ і плекав дружбу з нами.»

²¹І одягнувся Йонатан у святу одежу, сьомого місяця, 160 року, на свято Кучок, і назбирав війська й наготував зброї.

²²Почувши про все те, Димитрій засмутився й мовив:

²³«Що ми вчинили? Таж Олександер випередив нас, заприязнившись із Юдеями, щоб скріпитися!

²⁴Я теж їм напишу потішливими словами, обіцяючи їм пошану та гостинці, щоб вони стали мені на допомогу.»

²⁵І вислав їм такий лист: «Цар Димитрій народові юдейському, привіт!

²⁶Що ви дотримали договір з нами, залишились у нашій дружбі й не пристали до ворогів наших, почули ми про те й звеселились.

²⁷Тож нині бережіть і надалі твердо вашу нам вірність, а ми вам відплатимо добром за те все, що ви нам чините.

²⁸Ми дамо вам багато полегш й подаруємо гостинців.

²⁹Я вже тепер відпускаю вам і звільняю всіх юдеїв від податків, від податку соляного та коронного.

³⁰Щождо третини посіву та половини плодів з дерев, які мені належить узяти, то я віднині й надалі їх відпускаю, не буду їх брати з Юдеї та трьох округ, що були приділені до неї, з Самарії та Галилеї, віднині й на ввесь прийдешній час.

³¹Єрусалим хай буде святим містом, вільним від податків, а й його околиці, його десятини та приноси.

³²Я зрікаюся й влади над твердинею в Єрусалимі й передаю її первосвященикові, щоб він у ній поставив залогу, яку захоче, для її оборони.

³³Усіх юдеїв, як далеко б вони не потрапили з Юдеї в полон, на всіх границях мого царства, я випускаю на свободу, без викупу. Я всіх звільняю від податків, навіть тваринних.

³⁴Свята всі й суботи, нові місяці та дні, призначені для богослужби, три дні перед святом і три по святі, — усі нехай будуть днями пільги та полегш для юдеїв, що живуть у моїм царстві,

³⁵і ніхто не буде мати права коїти що-небудь і докучати комусь із них У будь-якій справі.

³⁶І царське військо буде навербоване з 30 000 юдеїв-воїнів, які одержать платню, що належиться всім царським військам.

³⁷З них деяких поставлять по видатніших царських твердинях, а з-поміж цих будуть поставлені на довірочні служби в царстві. Дозорці їхні та їхні начальники будуть з-поміж них вибирані, і вони житимуть за своїми законами так, як наказав цар у Юдеї.

³⁸А ті три округи, що були від Самарії приділені до Юдеї, будуть становити частину Юдеї, щоб залежали від одного й не слухали ніякої іншої влади, крім первосвященика.

³⁹Птолемаїду з її околицями я дарую святині, що в Єрусалимі, на покриття видатків храму.

⁴⁰Крім того, я дам щороку 15 000 шеклів срібла з царських скарбниць, а ці гроші мають бути взяті з околиць, де це можливо.

⁴¹Вся задишка, що її збирачі минулими роками не віддали, як було раніше, віднині дається на потребу храму.

⁴²До цього 5000 шеклів срібла, що їх брано щороку з прибутків храму, теж будуть відпущені, бо вони належать священикам, що служать.

⁴³Ті, що сховалися до храму в Єрусалимі й до всіх його притворів, чи то через податки царські, чи через якунебудь повинність, будуть безпечні з усім, що мають у моїм царстві.

⁴⁴Видатки на будову та на віднову храму теж робитимуть із царських прибутків,

⁴⁵а й видатки на будову мурів Єрусалиму та на його зміцнення навколо братимуться з царських прибутків; так само й на будову мурів у Юдеї.»

⁴⁶Та Йонатан з народом, почувши ці слова, не йняв їм віри й не прийняв їх, бо він пам'ятав те велике лихо, яке Димитрій заподіяв Ізраїлеві, і як він сильно утискав їх.

⁴⁷Вони воліли Олександра, бо він перший звернувся до них з мирними словами, і вони були його союзниками завжди.

⁴⁸Тоді Олександер зібрав велику силу війська й двигнувся в похід проти Димитрія.

⁴⁹Обидва царі розпочали битву, але військо Димитрія було присилуване до втечі. Олександер кинувсь навздогінці за ним і переміг.

⁵⁰Він бився завзято аж до заходу сонця. Того дня поліг у бою Димитрій.

⁵¹Тоді Олександер вислав послів до Птолемея, єгипетського царя, з такими словами:

⁵²«Тільки-що повернувсь я у своє царство й сів на престолі моїх батьків та захопив владу, розбивши Димитрія і зайнявши нашу країну, —

⁵³коли я розпочав з ним війну, ми його розгромили і його військо, і сіли на його царському престолі —

⁵⁴то й укладімо собі один з одним дружбу. Видай мені дочку твою за жінку, а я буду твоїм зятем і дам тобі і їй дарунки, що будуть тебе гідні.»

⁵⁵Цар Птолемей відповів так: «Щаслив той день, коли ти, повернувшись у землю батьків твоїх, сів на їхнім престолі царськім!

⁵⁶Зроблю для тебе, як ти написав був. Вийди мені назустріч у Птолемаїду, де ми побачимось один з одним і я стану твоїм тестем, як ти був мовив.»

⁵⁷І рушив Птолемей з Єгипту, сам він і Клеопатра, його дочка, і 162 року прибув у Птолемаїду.

⁵⁸Назустріч йому вийшов цар Олександер, за якого цар Птолемей видав свою дочку, і справив їм весілля у Птолемаїді з великою пишнотою, як то царям личить.

⁵⁹Цар Олександер написав Йонатанові, щоб він прийшов до нього на стрічу;

⁶⁰і той вибрався великопишно в Птолемаїду й зустрівся там з обидвома царями та й дав їм і їхнім друзям срібла, золота та силу дарунків, тож тим робом їм приподобався.

⁶¹Тут же зібрались проти нього нікчемні людці з Ізраїля, перевертні, щоб оскаржити його, та цар їх не послухав.

⁶²Він звелів зняти з Йонатана його одежу й надягнути на нього багряницю; так і зроблено.

⁶³І посадив він його біля себе і сказав своїм вельможам: «Вийдіть із ним посеред міста й оголосіть, щоб його ніхто ні в чому не оскаржував та щоб ніхто йому нічим не докучав.»

⁶⁴Коли ж його обвинувачі побачили його славу, що проголосив окличник, і його самого, одягненого в багряницю, — усі повтікали.

⁶⁵Цар надав йому великої слави й записав його поміж перших своїх друзів, призначив його воєводою і правителем.

⁶⁶І Йонатан повернувся в Єрусалим у мирі й радості.

⁶⁷Року 165 Димитрій, син Димитрія, прибув з Крети у землю своїх батьків.

⁶⁸Почув про це цар Олександер і, вельми засмутившись, повернувся в Антіохію.

⁶⁹Тоді Димитрій настановив управителем Келесирії Аполлонія, а цей стягнув велике військо й отаборився біля Ямнії, звідки й послав послів до Йонатана, щоб вони сказали:

⁷⁰«Тільки ти єдиний повстаєш проти мене. Я став сміховиськом і ганьбою через тебе! Чого ти хоробруєш проти нас у горах?

⁷¹Коли ти довіряєш своїм військам, зійди до нас на рівнину, і там поміряємось один з одним, бо сила міст зо мною.

⁷²Спитай і розвідайся, хто я такий і хто ті, що мені допомагають. І скажуть тобі, що ти не витримаєш перед нами, бо ваші батьки двічі мусіли були втікати у своїй країні.

⁷³Ось і тепер не встоїшся проти кінноти і проти такої сили на рівнині, де нема ні каміння, ні скелі, ані місця, куди б утікати.»

⁷⁴Почувши ці слова Аполлонія, Йонатан вельми образився. Він вибрав 10 000 чоловік і вийшов з Єрусалиму. Брат його Симон пішов йому назустріч із допомогою.

⁷⁵Він розташувався табором навпроти Яффи, та ті, що були в місті, замкнули браму, бо в Яффі була залога Аполлонія. Юдеї кинулися здобувати її,

⁷⁶і мешканці зо страху відчинили браму, тож Йонатан захопив Яффу.

⁷⁷Довідавшись про те, Аполлоній вирушив з трьома тисячами кінноти й великим військом і попрямував на Азот, так, мов би хотів пройти тудою, а насправді посунувся на рівнину, бо мав силу кінноти, на яку покладався.

⁷⁸Йонатан гнався за ним іззаду аж до Азоту, і війська зчепились у бою.

⁷⁹Аполлоній лишив у засідці в тилу Юдеї 1000 кінноти,

⁸⁰але Йонатан дізнався, що в тилу у нього є засідка. І оточило його військо й кидали на народ стріли від ранку до вечора,

⁸¹але народ, як наказав був Йонатан, стояв міцно, хоч їхні коні й потомились.

⁸²Тоді Симон висунув наперед своє військо, і закипів бій з піхотинцями, бо кіннота була виснажена. Сирійців розгромлено й кинулись вони урозтіч.

⁸³Кіннота порозбігалась на рівнині; вони втекли в Азот і ввійшли в Бетдагон, капище їхнього боввана, щоб там урятуватись.

⁸⁴Та Йонатан підпалив Азот і міста навколо, набрав здобичі й спалив храм Дагона й тих, що туди повтікали.

⁸⁵Тих, що полягли від меча, з тими, що були спалені живцем, було разом близько 8000 чоловік.

⁸⁶Двигнувся Йонатан звідти й отаборився під Аскалоном, мешканці якого вийшли йому назустріч з великою шанобою.

⁸⁷Потім Йонатан із своїми повернувся в Єрусалим з великою здобиччю.

⁸⁸Довідавшись про те, цар Олександер додав йому ще більшої прослави

⁸⁹і вислав золоту запинку, що звичайно дається царським родичам; так само дав йому у власність Аккарон з усією його землею.