Read Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 I Макавеї 14 Bible Online

I Макавеї 14 - Святе Письмо, Переклад Івана Хоменка, 1963 bible

I Макавеї 14

¹Року 172 цар Димитрій стягнув свої війська й пішов у Мідію, щоб там шукати допомоги для війни з Грифоном.

²Почув Арсак, цар Персії та Мідії, що Димитрій увійшов у його землі, і вислав одного із своїх начальників, щоб схопити його живцем.

³Той вирушив і, розгромивши військо Димитрія, взяв його живцем у полон і привів до Арсака, а той кинув його до в'язниці.

⁴Край Юди зазнав миру на ввесь час Симона, який шукав добра для свого народу, і влада його була їм довподоби, так само, як і його слава, повсякчасно.

⁵На додаток же до тієї слави він здобув Яффу, зробив з неї пристань і відкрив доступ до островів на морі.

⁶Він поширив границі для свого народу і правив своїм краєм.

⁷Він зібрав силу бранців, забрав Гезеру, Бетсур і твердиню, і викинув з неї нечистоти: не було нікого, хто б противився йому.

⁸Народ орав у мирі власну землю, земля давала свій урожай, а дерева на полі — плоди.

⁹Старі сиділи по майданах, всі про добробут гуторили, молодь носила пишні шати й зброю.

¹⁰Містам постачав він харчі, укріпив їх до оборони, так що слава про його ім'я дійшла на самий край світу.

¹¹Він повернув мир на землю, й Ізраїль радів з того вельми.

¹²Кожен сидів собі під виноградною лозою чи смоковницею, і нікому було його лякати.

¹³Зник їхній ворог із краю, а царів побито за тих днів.

¹⁴Він додав духу всім нещасним у народі, тримався закону й усунув усіх беззаконних.

¹⁵Він укрив храм славою та збагатив святим посудом.

¹⁶Як чутка про смерть Йонатана дійшла до Риму та до Спарти, всі вельми засмутились.

¹⁷Та як почули, що Симон, його брат, став первосвящеником замість нього й правив краєм і містами, що в ньому,

¹⁸написали вони на бронзових таблицях до нього, щоб відновити з ним союз і дружбу, що були уклали з Юдою та Йонатаном, його братами.

¹⁹Прочитано їх перед громадою в Єрусалимі.

²⁰Ось відпис листа, що його написали спартанці: «Правителі спартанські й місто Симонові, великому первосвященикові, старшим, священикам та всьому юдейському народові, своїм братам, привіт!

²¹Посли, яких ви вислали до нашого народу, оповіли нам про вашу славу й честь. Ми були раді їхньому приходові

²²і записали те, що вони сказали, в народних постановах таким робом: Нуменій, син Антіоха, і Антипатр, син Ясона, посли юдейські, прийшли до нас, щоб відновити дружбу з нами.

²³Вподобалось народові прийняти тих мужів із честю й покласти відпис їхніх слів до громадського архіву, щоб народ спартанський мав про те згадку.» Відпис цього був виконаний і для первосвященика Симона.

²⁴Після того Симон послав Нуменія у Рим з великим золотим щитом, вагою 1000 мін, щоб затвердити з римлянами дружбу.

²⁵Довідавшись про те, народ сказав: «Як нам віддячити Симонові та його синам?

²⁶Він бо справді виявив себе разом з братами й домом свого батька твердим, воював і прогнав ворогів Ізраїля і дав йому свободу.» І вирізьблено це на бронзових таблицях, які й прибито до стовпів на горі Сіон.

²⁷Ось відпис тієї постанови: «Вісімнадцятого Елула 172 року, — це третій рік Симона, великого первосвященика, князя Божого народу, —

²⁸на великих зборах священиків, народу, князів народу й старших краю було вирішено ось що:

²⁹Чимало було воєн у краю, але Симон, син Маттатії, з потомків Йоаріва, і брати його віддали себе на небезпеку і протистали ворогам свого народу, щоб храм і закон його збереглися цілими. Вони вкрили великою славою народ свій.

³⁰Йонатан скупчив свій народ, став його первосвящеником і відійшов до своїх предків.

³¹Тоді вороги їхні хотіли напасти на їхній край і простягнути руки на їхню святиню,

³²але Симон піднявсь і бився за народ свій. Він витратив багато власних грошей на те, щоб озброїти й оплатити військо свого народу.

³³Він укріпив міста Юдеї і Бетсур, що на границі Юдеї, в якім раніш була ворожа зброя, і поставив там залогу з мужів юдейських.

³⁴Він укріпив теж і Яффу, що на морі, і Гезеру на границі Азоту, де перед тим жив ворог, і де він поселив юдеїв, нагромадивши там усе, що було конечне для їхнього існування.

³⁵Народ бачив віру Симона і славу, яку він хотів здобути для свого народу, і настановив його начальником та первосвящеником за всі ті заслуги, за справедливість та за віру, яку зберіг він і своєму народові, шукаючи всяким способом підвищити народ свій.

³⁶За його часу пощастило, завдяки йому, вигнати поган із краю і тих, що були в Давидгороді, в Єрусалимі, де вони відбудували собі були твердиню, з якої робили наскоки й плюгавили навколо храм та допускалися великих гріхів супроти його святости.

³⁷Він оселив у ньому воїнів-юдеїв і для безпеки краю та міста укріпив його й підняв єрусалимські стіни.

³⁸Цар Димитрій дав йому за це верховне первосвященство

³⁹і зробив його одним із своїх друзів та оточив великою повагою,

⁴⁰бо довідався, що римляни звуть юдеїв друзями й братами і що вони прийняли послів Симона з честю,

⁴¹що юдеї й священики ухвалили, щоб Симон був їхнім князем і первосвящеником назавжди, аж поки не постане пророк вірний,

⁴²щоб був їхнім полководцем, щоб піклувався храмом їхнім, щоб призначив урядовців над роботами, над краєм, над зброєю та над твердинями

⁴³і щоб піклувавсь особисто храмом, щоб усі були йому слухняні, щоб його ім'ям писано всі грамоти у краю, нарешті, щоб мав право одягатися в багряницю й носити золоті оздоби.

⁴⁴Нікому, чи то з народу чи з священиків, не буде можна відкинути що-небудь із того, ані перечити його наказам, ані без його дозволу скликати в краю збори, ані вдягатись у багряницю, ані носити золоту запинку.

⁴⁵А хто чинитиме навпроти цьому або відкине що-небудь із цього, того віддадуть під кару.»

⁴⁶І ввесь народ схвалив, щоб Симон діяв за цими установами.

⁴⁷Симон прийняв і згодився бути первосвящеником, вождем і князем юдейським і священицьким — бути на чолі всіх.

⁴⁸І звеліли вирізьбити цю постанову на бронзових таблицях і виставити на стіні храму на виднім місці,

⁴⁹а відпис її покласти у скарбниці, щоб Симон та його сини мали для вжитку.